Слідкуйте за нами: rss twitter

Radymo.com - полезные советы на разные темы

Полезные советы, лунный календарь и восточный гороскоп
Radymo.com » 2017 » Травень » 3 » Кохання майбутнього - поліаморія

Кохання майбутнього - поліаморія

Інші Сексуальні та інтимні поради

 

 

Інколи кохання не обмежується парою, а моногамія є далеко не єдиною формою існування шлюбу.
Чи повинні суспільство і закон визнати інші форми любовних стосунків?

Френклін Во згадує, як у дитинстві вчителька прочитала їм казку про принцесу, яку мучила дилема. Два залицяльники просили її руки і серця, але обрати вона могла лише одного. Маленькому Френкліну було невтямки, чому вона не могла вийти заміж за обох.

Як виявилося пізніше, це була не проста цікавість. Усі стосунки, які Френклін мав дотепер, не обмежувалися одним партнером.

"У мене ніколи не було моногамних відносин, - ділиться він. - На шкільний випускний я прийшов із двома дівчатами, а невинність втратив під час сексу втрьох".

Тепер він живе в одному будинку зі своєю постійною партнеркою та її другим бойфрендом. Інколи у них гостює дочка-підліток його коханої. Крім того, він підтримує стосунки на відстані ще з чотирма дівчатами. З якимись із них - зустрічається частіше, з іншими - рідше.

    "Я ніколи не відчував сексуального бажання"

Френклін та його партнерки - поліамори, або, як вони самі воліють себе називати - "полі". Бути "поліамором" означає мати кількох коханців за згодою і схвалення всіх учасників цього любовного три- чи радше багатокутника.

Поліаморні шлюби не вказані в жодній анкеті перепису населення, але, за офіційними даними, це явище поширюється. Дехто навіть закликає законодавчо визнати права поліаморів, після того як у Великій Британії та США легалізували одностатеві шлюби.

Усе це порушує питання про те, що любовні стосунки в майбутньому можуть істотно відрізняться від сучасних уявлень про них.
Сьогодні моногамія і шлюб вважаються нормою, але так було не завжди

Але ж кохання завжди було однаковим? Чоловік закохується в жінку, вони одружуються, у них з'являються діти, і вони живуть довго й щасливо у гармонійних моногамних стосунках.

Вибачте, романтики, але такої картини кохання ніколи не існувало, та й сьогодні вона трапляється досить рідко. Для багатьох мисливців-збирачів у далекому минулому нормою була полігамія - форма шлюбу, за якої дозволено мати більш ніж одного чоловіка чи дружину.

Розквіт моногамії пов'язаний із моментом, коли наші предки почали вести осілий спосіб життя. Вочевидь, однією з головних причин цього стали економічні переваги. Батькам стало простіше ділити цінне майно, наприклад землю, між спадкоємцями.

    Полігамія дозволяється в 83% людських суспільств світу

А в ідеалістичному вікторіанському суспільстві XIX століття на зміну поняттю "моногамія" прийшло "романтичне кохання".

"Ідея про те, ще сексуальний партнер має бути один, з'явилася не так уже давно", - пояснює професорка права Гадар Авірам із Гастингського коледжу права у Сан-Франциско, США.

Навіть сьогодні моногамія не є основною формою стосунків на нашій планеті. За оцінками культурологів, полігамія дозволена у 83% людських суспільств світу.
Справжнє кохання?

Тепер на сцені романтичних стосунків з'являється і ще одна, відносно нова модель. Принаймні увагу громадськості вона привернула лише нещодавно.

В останні два десятиліття соціологи, правознавці та громадськість почали цікавитись поліаморією. І вона змусила багатьох переглянути свої погляди на саму природу кохання.

Термін "поліаморія" виник у 1960-ті роки і в перекладі з латини буквально означає "багато кохань". Так воно і є, але знайомство з поліаморними родинами насправді свідчить, що єдиної моделі такого співіснування не існує.

Хтось, як Френклін, живе зі своїми партнерками під одним дахом і має й інші стосунки.

Хтось - поєднує довгострокові зв'язки із короткочасними.

Дехто живе великими групами, що включають їхніх партнерів, а також партнерів їхніх партнерів. Це називається "Поліаморія сімейного типу".

І це - лише кілька прикладів. Головне, що об'єднує всіх цих людей - це відкритість, розуміння, довіра і повна згода на такі стосунки всіх учасників.

    Як виник міф про гетеросексуальність?

Неважко здогадатися, що подібні стосунки є непростим випробуванням і потребують чимало зусиль з боку учасників. Перш за все, їм доводиться вирішувати безліч організаційних питань і багато спілкуватися.

Ів Рикерт, одна з дівчат, з якими Френклін підтримує відносини на відстані, і співавторка його книжки "Більше, ніж двоє" (More than Two), погоджується з цим.

Одні поліамори підтримують стосунки на відстані, інші - живуть разом під одним дахом

Минуло кілька десятиліть, перш ніж це явище описали в науковому дослідженні. "Адже воно ставить під сумнів ключові цінності людей", - пояснює Террі Конлі з Університету Мічигану.

Щоб її дослідження опублікували, Террі довелося боротися з упередженнями на користь моногамії.

Але поліаморія, на думку дослідниці, має очевидні переваги.

Поліаморні партнери мають, приміром, більше друзів, бо їхнє коло спілкування ширше. Окрім того, вони частіше зберігають дружні стосунки з колишніми партнерами. Моногамні пари, навпаки, часто віддаляються від своїх друзів, особливо на перших, більш пристрасних стадіях відносин.

Конлі також з'ясувала, що поліаморні партнери краще розуміють одне одного і менше ревнують. У своїй новій науковій роботі дослідниця стверджує, що у поліаморних партнерів рівень задоволення стосунками набагато вищий, ніж у моногамних пар.

    Зловісні корені кохання

Це, однак, суперечить висновкам ранішого дослідження 2015 року, за яким рівень задоволення у моногамних і "узгоджених немоногамних" стосунках був приблизно однаковий.

І, нарешті, поліаморні стосунки, схоже запобігають поширенню захворювань, що передаються статевим шляхом. Так, анонімне онлайн-опитування показало, що люди у відкритих немоногамних відносинах, з більшою імовірністю практикують безпечний секс, ніж ті, хто потайки змінює партнерів, нібито перебуваючи в моногамному шлюбі.

Поліамори не страждають від ревнощів більше за моногамну пару

Підсумовуючи всі свої спостереження, Конлі зазначає, що моногамним подружнім парам є чого повчитися в поліаморів. Насамперед, способам спілкування і вирішення конфліктів.

"Ми надаємо дуже великого значення шлюбу, але якщо пара дасть одне одному більше свободи, у них з'явиться більше ресурсів, - вважає вона. - Стратегії, які використовують у поліаморних стосунках, можуть допомогти вам поліпшити шлюб".

Соціальне неприйняття

На жаль, позитивні висновки дослідження про поліаморів не збігаються зі ставленням суспільства до них. Поліаморів оточує безліч забобонів і упереджень, найпоширеніший із яких - що це все "заради сексу".

Наявність кількох партнерів пояснюють розпустою, і Френклін дуже засмучується через це.

"Я перебуваю у серйозних довірливих стосунках вже кілька десятиліть, - пояснює Френклін. - Якби це було лише заради сексу, можна було знайти і простіші способи".

Ів погоджується з ним. "Поліаморні стосунки - це постійна робота. Для випадкових сексуальних зв'язків не треба докладати стільки зусиль, скільки потрібно для одночасної підтримки п'яти довгострокових відносин".

Поліаморам не потрібен секс на одну ніч. Вони відчувають любов і емоційну відданість одне одному, вони готові бути разом і в радості, і в горі.

У процесі дослідження Конлі виявила і менш явні забобони. "Люди схильні вважати, що моногамні пари мають кращі стосунки, і вони більш віддані одне одному", - каже дослідниця.

Всупереч розхожій думці, поліаморія - це не випадкові сексуальні зв'язки, а серйозні довгострокові стосунки

Декому навіть здається, що моногамні індивіди краще справляються і з абсолютно тривіальними обов'язками - наприклад, вигулюють собак, вчасно платять податки і чистять зуби ниткою.

    Чому один партнер на все життя - це не так природно?

З подібними забобонами стикаються і самотні люди. З чого можна зробити висновок, що суспільство активно "примушує до утворення пар".

Моногамія оточена ореолом святості, а ті, хто відхиляється від цієї норми, зазнають осуду, вважає Конлі.

"Навіть люди, які перебувають у немоногамних стосунках, вважають моногамію більш якісною формою співіснування. Вони змирилися з тим, що їхня модель відносин - не найкраща, і це сумно", - додає дослідниця.

    Поліамори стикаються з такими само забобонами, що й самотні люди

Проблема полягає в тому, що ці стереотипи впливають не тільки на дорослих, які обрали поліаморні стосунки, але й на їхніх дітей.

Марія Паллотта-Кьяроллі з Університету Дікіна в Австралії провела масштабне дослідження життя дітей у поліаморних сім'ях.

Найбільше її хвилює те, що вона назвала "хибною моделлю": коли сторонні люди впевнені, що подібний спосіб життя батьків негативно позначається на дітях, хоча це далеко не так.

"Наукові дослідження свідчать, що діти, яких виховує багато дорослих, по-справжньому щасливі, і їм це дуже подобається", - каже Паллотта-Кьяроллі. Що більше дорослих про них піклуються, то більше підтримки й уваги вони отримують.

"Ці діти виростають розумнішими і здатними до співчуття, вони краще розуміють різноманітність і багатогранність форм релігії і культури".

Дослідження свідчать, що діти в поліаморних сім'ях щасливіші і вихованіші, хоча можуть відчувати себе невпевнено через забобони в суспільстві

"Діти бачать, як їхні батьки ходять на роботу, доглядають за тим, хто захворів, готують їжу, - продовжує вона. - Вони спостерігають за всіма аспектами сімейного життя, але з боку багатьом здається, що поліаморія - це суцільні оргії, і діти від цього страждають".

Це зовсім не означає, що всі поліаморні родини ідеальні. Адже вони стикаються з такими само труднощами, як і будь-яка інша сім'я. Ів, наприклад, і досі живе зі своїм чоловіком, але більше не відчуває до нього романтичних почуттів. Чотири роки вона зустрічалася з іншою жінкою.

Френклін розлучився з першою дружиною після 18 років спільного життя. У будь-яких відносинах розлучення завдає болю, і все ускладнюється, коли в партнерів є діти.

    Ці забобони важко викорінити, почасти тому, що поліаморні сім'ї не мають жодної правової підтримки

Якщо діти погано вчаться в школі, це часто пояснюють тим, що дитина виховується у "неповноцінній" родині, де не практикують моногамію. Через це вони намагаються стати "зразково-показовими дітьми з реклами", - пояснює Паллотта-Кьяроллі.

Ці забобони важко викорінити, почасти тому, що поліаморні сім'ї не мають жодної правової підтримки. Вони не можуть офіційно оформлювати свої стосунки та опіку над дітьми.

Хоча професор Гадар Авірам з'ясувала, що багато поліаморів дуже хотіли би цього. У своєму дослідженні вона опитала чотири тисячі поліаморів. 76% респондентів хотіли би зареєструвати свої стосунки офіційно, якби це було дозволено.

96% опитаних заявили, що "узгоджені багатосторонні шлюби між дорослими людьми" повинні мати такий самий правовий статус, як і шлюбні союзи двох людей".

Розмови про легалізацію поліаморних шлюбів почали поширюватися після того, як Велика Британії і США узаконили одностатеві шлюби

На думку Авірам, розмови про легалізацію поліаморних шлюбів почали поширюватися після того, як Велика Британія та США узаконили одностатеві шлюби.

Хоча представники ЛГБТ-спільноти не завжди вітають таке порівняння, вважаючи, що воно може скомпрометувати ідею рівноправного шлюбу. Але багато людей ставлять запитання, чому поліаморні сім'ї не можуть користуватися такими само правами.

Але річ у тім, що узаконити поліаморні шлюби буде складно - почасти тому, що існує безліч різновидів таких стосунків. З іншого боку, Авірам не бачить перешкод для офіційної реєстрації поліаморних шлюбів, якщо всі партнери живуть під одним дахом і не мають інших стосунків.

Дослідниця навіть запропонувала, як це можна здійснити. Закон має визначити батьківські обов'язки і права власності на нерухомість. Крім того, до уваги треба взяти біологічне споріднення між тими, хто одружується, і дітьми, яких вони будуть виховувати.

    Щоб законодавчо захистити поліаморію, спочатку її потрібно визнати сексуальною орієнтацією, як і гомосексуальність

Звичайно, труднощів не уникнути, але вони багато в чому схожі з перешкодами, які трапляються на шляху тих, хто хоче всиновити дитину. Втім, за словами Авірам, на практиці основною проблемою для поліаморів є брак правового захисту - наприклад, відсутність законів, що перешкоджають дискримінації.

Скажімо, військові закони армії США вважають зраду злочином, і ті, хто перебуває в законному шлюбі, не можуть практикувати поліаморію відкрито.

    "Нормальне" сексуальне життя - це як і скільки?

Щоб законодавчо захистити поліаморію, спершу її треба визнати сексуальною орієнтацією, як і гомосексуальність. Дослідниця права з Університету Хемлайн Енн Твіді нещодавно пояснила, чому поліаморію можна вважати орієнтацією.

Сексуальну орієнтацію визначають як потяг до представників своєї статі, протилежної статі або обох статей. Та це поняття може включати й інші сексуальні преференції, які є невіддільною частиною нашої особистості.

Деякі юристи вважають, що поліаморію можна вважати сексуальною орієнтацією, оскільки вона є невід'ємною частиною особистості деяких людей

Як з'ясувала Авірам, це узгоджується з думкою багатьох поліаморів-активістів. "Вони кажуть, що це закладено в них природою. Для них це природний спосіб життя", - додає дослідниця.

Якщо це так, ці групи повинні бути захищені законом від дискримінації, вважає вона.

Проте навіть у самих поліаморів часом виникають сумніви з цього приводу. У невеликому дослідженні 2005 року Мег-Джон Баркер з Відкритого університету у Великій Британії опитала 30 поліаморів.

На питання про самовизначення лише половина відповіла, що поліаморія для них - "є частиною їхньої особистості". Інші пояснили, що це - "етична альтернатива невірності".

Ів і Френклін вважають, що це - поєднання обох точок зору.

Проміскуїтет приматів

Той факт, що поліаморію обирають для того, щоб не зраджувати партнеру, підкреслює разючу суперечність, яка характеризує моногамію в західних суспільствах: тут багато зраджують.

При цьому Паллотта-Кьяроллі зазначає парадоксальний факт: провідні ЗМІ практично визнають інтрижки на стороні соціальною нормою. "Але коли мова заходить про етичність немоногамних стосунків... це вважається ненормальним".

Крім того, більшість людей не моногамні в істинному розумінні цього слова: вони не живуть усе життя з одним партнером. Варто лише поглянути на статистику розлучень, щоб зрозуміти: приблизно третина з нас практикують так звану "серійну моногамію", тобто змінюють постійних партнерів із плином часу.

У тваринному світі моногамія - дуже рідкісне явище. Навіть на першій погляд моногамні види часто вступають у "позашлюбні сексуальні стосунки".

    Ідея про природність чи нормальність моногамії не витримує жодної критики

Найближчі до нас види приматів - шимпанзе, бонобо і навіть орангутанги - ведуть безладне статеве життя. Вочевидь, і наш із шимпанзе спільний предок поводився так само.

З огляду на це, "ідея про природність чи нормальність моногамії не витримує жодної критики, - каже Баркер. - Як і в багатьох інших галузях життя, тут присутня велика різноманітність".

Отже, кохання між людьми не має єдиної форми. Те, що добре для однієї людини або суспільства, може не підходити іншій.

Стосунки між людьми можуть мати різноманітний характер, і хоча до легалізації поліаморних шлюбів, напевно, ще далеко, якщо ми почнемо усвідомлювати відмінності між нами, ставлення до романтичного кохання в усіх його проявах обов'язково почне змінюватися.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

 Мелісса Хогенбум BBC Future

Також читайте:
[Сімейні поради]
Совет: Когда мужчина любит
[Медичні поради]
Совет: Как бороться с усталостью
[Кулінарні поради]
Совет: Продукты, съедающие жир


Переглядів: 1224 / Дата: 23.07.2017
Коментарів: 0
Всього коментарів: 0
Тільки зареєстровані користувачі можуть додавати коментарі.
[ Реєстрація | Login ]
загрузка...