1.     Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святого праведного Миколая Кавасили (1397/98) – днем пам’яті встановити 20 червня. Святий праведний Миколай Кавасила був видатним і плідним церковним письменником, богословом, учасником Константинопольського собору 1351 року, де захищав православне вчення святителя Григорія Палами. 3 червня 1982 року канонізований Елладською Православною Церквою.
2.     Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я преподобного Іоана Кукузеля, піснеписця (бл. 1360) – днем пам’яті встановити 1 жовтня. Преподобний Іоан був ченцем на Святій горі Афон, видатним церковним композитором, автором багатьох піснеспівів. Він розвинув мелодику візантійського церковного співу і удосконалив нотацію.
3.     Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святителя Феофілакта, архієпископа Болгарського (1107) – днем пам’яті встановити 31 грудня. Святитель Феофілакт був архієпископом міста Охрида, плідним письменником і богословом, а особливою його працею є тлумачення Священного Писання, яким Церква послуговується і нині.
4.     Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святителя Філарета, митрополита Київського і Галицького (1857), що в Дальніх печерах спочиває – днем пам’яті встановити 21 грудня, день упокоєння. Також додати ім’я святителя до Собору преподобних отців, що в Дальніх (Феодосієвих) печерах спочивають.
5.     Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святителя Іоакима (Пані), патріарха Олександрійського (1448-1567) – днем пам’яті встановити 17 вересня. Святитель прожив 119 років земного життя, відзначався аскетизмом і благочестям.
6.     Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я преподобного Іони Київського (1902) – день пам’яті встановити в день його блаженної кончини 9 січня.
7.     Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України пам’ять святих отців IV Вселенського Халкидонського собору (451) – день вшанування встановити 16 липня.
8.     Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України пам’ять освячення собору Святої Софії у Києві – днем свята встановити 4 листопада. Цей спогад зник з українських видань місяцесловів після анексії Київської Митрополії Московським патріархатом у XVII столітті. З огляду на важливість собору Святої Софії у Києві для українській історії, його виключне значення за понад тисячолітню історію Православної Церкви України, встановити згадку освячення цього собору – за зразком згадок про освячення і оновлення інших особливо видатних храмів.
9.     Замість перехідного свята у неділю Всіх святих день вшанування ікони Божої Матері «Непорушна стіна» встановити 4 листопада – в день освячення собору Святої Софії у Києві. Оскільки в Україні історія чудотворного образу пов’язана з іконою Богородиці-Оранти зі склепіння собору Святої Софії у Києві, надалі іменувати цей образ «Ікона Божої Матері «Оранта-Непорушна стіна».
10.     Встановити окремий день пам’яті святого благовірного князя Оскольда, першомученика Київського (882), у святому хрещенні Миколая – 14 липня, перед святом Хрещення Руси-України.
11.     Встановити окремий день пам’яті святителя Іларіона, митрополита Київського (ХІ), – 21 жовтня, в день його небесного покровителя. Святитель Іларіон перший обраний і поставлений собором руських єпископів митрополит і перший русин на цій кафедрі. Автор церковних творів «Слова про закон і благодать», «Молитви» та «Сповідання віри».
12.     День пам’яті благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, згідно календарних уточнень, встановити у день його блаженної кончини – 10 квітня.
13.     День пам’яті преподобної Ангеліни, правительки Сербської (1520) встановити в день її блаженної кончини – 30 липня.
14.     День пам’яті великомучениці Злати (Хриси) Мегленської (1795) встановити в день її блаженної кончини – 18 жовтня.
15.     День пам’яті преподобного Гавриїла Афонського (1901) встановити в день його блаженної кончини – 19 жовтня.
16.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 14 лютого день перенесення мощей мучеників благовірного князя Михаїла Чернігівського і боярина його Федора (1578), оскільки це було примусове вивезення мощей святих з Чернігова до Москви за наказом царя Івана Грозного.
17.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 22 квітня день перенесення мощей благовірного князя Всеволода, у святому хрещенні Гавриїла (1834), оскільки це є місцеве свято у м. Псков з нагоди перенесення мощей від попереднього місця спочинку до головного храму міста.
18.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 22 жовтня згадку Казанської ікони Божої Матері, оскільки це місцеве святкування було встановлене в Московській державі на згадку про «звільнення Москви від поляків» в 1612 р.
19.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 17 серпня згадку Свенської ікони Божої Матері, оскільки це є місцеве свято РПЦ. Цей день святкування був встановлений в Російській імперії в 1815 році на згаду про визволення м. Брянська від «нашестя наполеонівських військ у 1812 році».
20.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 28 червня згадку ікони Божої Матері «Троєручиця», оскільки це місцеве святкування було встановлене в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1661 р.
21.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 13 жовтня згадку ікони Божої Матері «Іверська», оскільки це локальне (місцеве) святкування було встановлене в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1648 р.
22.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 13 серпня згадку Семистрільної ікони Божої Матері, оскільки саме ця дата святкування є місцевою в Росії і була встановлена на згадку про визволення м. Вологди від чуми в 1830 р.
23.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 1 вересня згадку ікони Божої Матері Чернігівсько-Гефсиманська (1869), оскільки це локальне свято РПЦ. Православна Церква України шанує Чернігівсько-Іллінську ікону Божої Матері на загальноцерковному рівні. Чернігівсько-Гефсиманська ікона – це список Чернігівсько-Іллінської шанованої ікони Божої Матері, який подарувала поміщиця Олександра Філіпова новоутвореному Чернігівсько-Гефсиманському скиту Троїце-Сергієвої лаври в м. Сергієв Посад Московської області, який був в 1921 році закритий радянської владою, а на сьогоднішній день на більшій частині території колишнього скита знаходиться російська військова частина.
24.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 1 серпня свято Всемилостивого Спасителя (Спаса) та Пресвятої Богородиці (1164), яке встановлене в РПЦ і присвячене на згадку перемоги Суздальського князя Андрія Боголюбського над волзькими булгарами.
25.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 5 липня згадку знайдення мощів преподобного Сергія, ігумена Радонезького (1422), як місцеве свято РПЦ.
26.     Вилучити, як місцеве свято РПЦ, з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 24 серпня згадку перенесення мощів святителя Петра, митрополита Київського, всієї Руси чудотворця (1479), оскільки це було перенесення з одного собору московського Кремля в інший.
27.     Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 31 березня пам’ять митрополита Московського Іони, який титулував себе митрополитом Київським. Митрополит Іона всупереч канонам, без соборних рішень і благословення Вселенського Патріарха розділив Київську Митрополію, утворивши фактично окрему Московську, і після цього намагався встановити контроль над Київською кафедрою, де був поставлений інший митрополит.
28.     Перейменувати у церковному календарі загальношанованих свят Православної Церкви України 27 травня день Перенесення мощей святителів Київських: Кипріана, Фотія та Іони (1472) на день Знайдення мощей святителів Київських Кипріана та Фотія (1472).
29.     Рішенням №17 Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) від 27 липня 2022 року відбулося прославлення шанованої Манявської ікони Божої Матері «Ізбавительниця». Відповідно до норм української мови надалі в календарі вживати назву ікони «Манявська ікона Божої Матері «Визволителька».
30.     Щодо поминання померлих у Пасхальний період, так званої Радониці – в Українській Православній Церкві існує благочестива традиція поминати померлих після свята Пасхи. Згідно місцевих традицій у різних регіонах України найчастіше це поминання починається від Світлого понеділка і до понеділка Фоминого тижня. У деяких регіонах таке поминання відбувається у другий і третій тижні після Пасхи, або в певні визначені дати у післяпасхальний період. Традиція Радониці саме у вівторок Фоминого тижня перейшла до нас з російського календаря. В Україні це був зазвичай весь другий тиждень після Пасхи, який називався Провідним, а саме поминання – проводи, поминки або гробки.

1. Щодо титулування за чинами святості. У традиції Римо-католицької Церкви канонізація святого проводиться у два етапи: беатифікація (зарахування до лику блаженних) та власне канонізація (зараховування до лику святих). У православній традиції два відомих західних отці Церкви титулуються блаженними: це блаженний Августин Іпонійський та блаженний Ієронім Стридонський. З метою уніфікації іменувань надалі вживати властиві православній традиції назви чинів святості, відповідно до чого в календарі вживати назви «святитель Августин Блаженний, єпископ Іпонійський» та «преподобний Ієронім Блаженний, Стридонський».
2. Щодо згадки у церковному календарі загальношанованих свят Православної Церкви України 10 лютого пам’яті преподобної княгині Анни Новгородської. У офіційних джерелах РПЦ помилково і неправдиво вона ототожнюється з дружиною благовірного князя Ярослава Мудрого Інгігердою, в хрещенні Іриною, яка нібито після смерті чоловіка стала черницею у Новгороді з іменем Анна, там упокоїлась і там зберігаються її мощі. Ці відомості є недостовірними, адже вік княгині Анни Новгородської на момент смерті, згідно даних наукових досліджень її тіла, є значно молодшим, ніж мав би бути у дружити князя Ярослава. Українськими дослідниками доведено, що княгиня Інгігерда, у хрещенні Ірина, померла у Києві і похована була у соборі Святої Софії в одному саркофазі з князем Ярославом. Її останки і досі спочивають у Святій Софії в м. Києві. Тому княгиня Анна Новгородська не може бути ототожнена з княгинею Іриною-Інгігердою, однак враховуючи, що Новгородське князівство було частиною Київської держави, залишити згадку про неї у церковному календарі.