Темні рівнини й великі кратери на Місяці впізнаються і під час повні, і тоді, коли видно лише частину диска. Вони лишаються приблизно на тих самих місцях, тому здається, що Місяць повернений до Землі одним боком. Насправді Місяць обертається навколо власної осі. Просто час одного оберту збігається з часом одного обходу навколо Землі відносно далеких зір.
Як працює синхронне обертання
Уявімо людину, яка обходить стілець, весь час повертаючись до нього обличчям. Зі стільця видно ту саму сторону людини, але відносно стін кімнати вона за один обхід повернулася на повний оберт. Приблизно так співвідносяться два рухи Місяця. Кожен цикл триває близько 27,3 доби. Інтервал від однієї повні до наступної довший, бо за цей час Земля й Місяць встигають просунутися по орбіті навколо Сонця.
Причину такого узгодження називають припливним захопленням. Земне тяжіння спричиняло невеликі деформації Місяця. Упродовж тривалого часу обмін енергією й моментом імпульсу змінював його рух, доки обертання не стало синхронним з орбітою. Тому з Землі нам переважно видно знайому півкулю. Зворотний бік теж освітлюється Сонцем. Біля молодика більша частина зворотного боку освітлена, а видимий із Землі бік переважно в тіні.
Чому за кілька тижнів можна зазирнути за край
Орбіта Місяця трохи витягнута, тому швидкість його руху довкола Землі змінюється. Власне обертання відбувається рівномірніше. Через цю різницю з Землі іноді видно трохи більше біля одного краю, а в інший день — біля протилежного. Нахил місячної осі й орбіти також змінює видимість країв біля полюсів. Цей видимий рух називають лібрацією. За тривалий час із Землі можна побачити приблизно 59 відсотків місячної поверхні, але тільки близько половини за один раз.
На знімках видимого боку легко знайти темне Море Криз біля краю диска. За сприятливої лібрації воно здається трохи далі від краю, а за іншого положення підходить до нього ближче. Це зручний орієнтир для спостереження, бо не потрібно впізнавати маленькі кратери. Порівнюючи два кадри, важливо вирівняти їх за орієнтацією, адже поворот камери також може змінювати положення деталей на зображенні.
На двох фото однієї фази, зроблених у різні місяці, деякі крайові утворення можуть виглядати трохи інакше. Для такого порівняння зручніше сумістити знайомі темні рівнини, а потім розглянути краї диска. Зміна освітлення може приховувати деталі, тому фото з приблизно однаковою фазою дають наочніше порівняння. Невелике зміщення біля краю і є тим, що складно зауважити під час однієї прогулянки, але легше побачити на двох знімках поруч.