Те, що в народі кличуть клеєм, у ботаніці має назву камедь (гумі). Вона з'являється переважно на кісточкових культурах: вишні, черешні, сливі, аличі та абрикосі.

Для дерева це не прояв емоцій, а механізм екстреного захисту. Коли кора зазнає механічних пошкоджень, тріскається від морозів або потерпає від шкідників і грибків, рослина виділяє густу клейку рідину, яка твердне на повітрі й "запечатує" відкриту рану від інфекцій.

Хімічний склад та використання

Камедь – це не звичайний сік, а складна суміш високомолекулярних полісахаридів, мінералів та органічних кислот. Завдяки здатності утворювати в'язкі емульсії вона століттями використовувалася як у народній медицині (як обволікаючий засіб при подразненні горла чи шлунка), так і в сучасній фармації та харчовій промисловості у ролі натурального загусника.

Втім, приписувати їй "чудодійне" зцілення від усіх недуг точно не варто, адже доказова база багатьох народних рецептів відсутня.

Чи безпечно їсти вишневий "клей"

Сама по собі камедь нетоксична, але вживати її з випадкових дерев не варто. Разом із застиглою масою в організм можуть потрапити пил, сліди хімічної обробки саду від шкідників, частинки мертвої кори та бактерії. Тож дитячу звичку ласувати знахідками прямо зі стовбура краще залишити в теплих спогадах.

Тривожний дзвіночок для садівника

Якщо в дитинстві ми раділи кожній такій знахідці, то для садівника надмірне виділення камеді (гомоз) – це дуже тривожний симптом. Її поява прямо свідчить про те, що дерево переживає сильний стрес, хворіє або потерпає від надлишку вологи та неправильної обрізки.