Розглядалося питання про державний контроль над продажем і розповсюдженням цукру. Хоча автори й не називають цукор "отрутою" в прямому сенсі, доктор Люстиг в 2007 році в інтерв'ю, даному ABC Radio про надмірне споживання цукру, сказав: «Ми труїмося до самої смерті. Це дуже смілива заява, з нашого боку, ми зробимо усе можливе, аби підтвердити її науковими доказами».

В сучасному західному світі споживання цукру швидко зростає. Власне, споживання цукру збільшилося в три рази за останні 50 років. Але, виявляється, найбільшу загрозу для здоров'я людини становить один із видів цукру, а саме фруктоза.

Люстиг і його співробітники-науковці зазначають, що в минулому році Організація Об'єднаних Націй оголосила, що неінфекційні захворювання за частотою і рівнем поширення «обігнали» інфекційні. На неінфекційні захворювання припадає 63% смертельних випадків, і цей показник зросте найближчим десятиліттям ще на 17%.

Вчені наводять все більше доказів того, що цукор, який більшість із нас вживає щоденно, відповідальний за зростання і поширення таких неінфекційних хвороб як серцево-судинні захворювання, рак, діабет тощо. Науковці стверджують, що як і у випадку тютюну й алкоголю, держава має взятися за контроль над збутом цукру. Зокрема, встановити на нього певний податок.

Всім відомі випадки «цукрової наркоманії». Нехай це й не так очевидно, як тютюнова чи алкогольна залежності, все ж останні дослідження показали, що споживання солодощів викликає певну залежність.

Власне, я – один з тих, хто може протягом 10 хвилин спокійно «ум’яти» плитку шоколаду.

Цукор, зокрема фруктоза, впливає на обмін речовин. На відміну від глюкози, фруктоза може метаболізуватися лише в печінці. Деякі з її ефектів на організм людини стосуються підвищення рівня сечової кислоти, що в свою чергу підвищує артеріальний тиск; збільшення жирових відкладень в печінці та деяких інших проблем.

Цукор часто виконував роль «нагороди» в нашому дитинстві, і дотепер для багатьох із нас солодощі – це все ще їжа, яку ми смакуємо із насолодою. Але особисто я виявив, що чим менше я їм солодощів, тим менше мені хочеться їх їсти узагалі.

У випадку з цукром, прийшов час повернутися до реальності. Цукрова залежність нічим не ліпша за нікотинову. Вона так само непомітна попервах, як і те, що вона спричиняє нашому здоров’ю. Частота інфекцій, таких як цукровий діабет 2 типу, зростає, і багато органів охорони здоров'я висловлюють стурбованість, що наша нинішня молодь може стати поколінням, яке не житиме так довго, як їхні батьки.

Необхідно усвідомити: регулювання вживання цукру як ніколи раніше важливе. Окрім того, що це питання, яке стосується особистої відповідальності, це ще й проблема, над якою має всерйоз поміркувати держава.