Вчені розповіли, як нас підставляє власний мозок

Всі ми – і генії, і «середнячки» – знаходимося в заручниках у власного мозку.

При цьому «господар» – ледачий, неповороткий, обожнює навішувати ярлики і примітивно все класифікувати, а в складних ситуаціях «кидає кермо» і біжить без оглядки, замість того, щоб вирішувати проблему. Чи можна з цим щось зробити?

1. До двадцяти п’яти років наш мозок сформований остаточно – ставки зроблені, ставок більше немає. Ми стали тими, ким нам судилося бути.

2. Ми раби свого мозку. Він – машина, яка мчиться на шаленій швидкості по автобану чорт знає куди, а нам залишається лише сумувати на задньому сидінні. Нам може це не подобатися, ми можемо не хотіти туди, куди нас везуть, але машину це, повірте, зовсім не цікавить. Вона їде по маршруту, який колись засвоїла.

3. Мозок вимагає, щоб ми слідували перевіреним стратегіям. Йому наплювати, що вони давно перестали працювати і призводять тепер лише до фатальних наслідків. Наплювати. Вони в ньому прописані – це як матриця, як програма, – і ви не можете просто так з цієї гри своїх умовних рефлексів вискочити. Ваші граблі чекають вас!

4. Наш мозок постійно намагається сформувати якийсь певний спосіб поведінки в заданих обставинах і всіма силами перешкоджає будь-яким змінам у встановленому шаблоні. В результаті ми представляємо собою просто заїжджену пластинку.

5. Мозок діє за принципом економії, тому стикаючись з двома завданнями, він, природно, вибирає те, що простіше. Він робить все можливе і неможливе, щоб не перевантажувати себе інтелектуальною роботою.

6. Ви ніколи не зможете згадати своє минуле таким, яким воно було. Його створить інший мозок (ваш, але, він вже змінився), а відповідно, і образ цієї події буде зібраний на основі іншого матеріалу.

7. Ми заручники вже існуючих в нас «історій». Можете називати їх як завгодно – «тенденційністю сприйняття», «забобонами», «невротичними комплексами». Суті справи це не міняє – вони нас сліплять.

8. Нічого з того, що ми вважаємо «своїм», не є по-справжньому нашим – все це ми десь почули, хтось нам це підказав, щось нас до цього підвело. Зміст наших голів повністю залежить від культури, в якій ми сформувалися.

9. Наш мозок збирає свої незліченні історії – про життя, про нас самих, про інших людей – тенденційно. Він прагне до зрозумілості, до визначеності. А ось достовірність, на жаль, цікавить його в останню чергу. Правда полягає в тому, що в кожен конкретний момент часу ви бачите дуже малу частину того, що перед вами. Буквально мікроскопічну частину, шматочок шматочка.

10. Все дуже просто: наша ліва півкуля шукає у всьому закономірності, навіть якщо ніяких закономірностей там немає. Вона немов спеціально створена для того, щоб знаходити «закономірності» і «смисли», які не існують в дійсності, безрезультатно впорядковуючи хаос. В результаті – зайва метушня і помилка на помилці.

11. Відмовтеся на кілька днів від інтернету, банківських карток, гаджетів та іншої техніки з електронним обладнанням – і ви дізнаєтеся, на яке життя здатний тепер ваш мозок. Результат, повірте, буде шокуючим. Швидше за все, ви не зможете навіть зв’язатися зі своїми близькими і друзями, тому що банально не знаєте номерів їх телефонів. Цифровізація неймовірно спрощує наше життя. Втім, вона спрощує життя не стільки нам, скільки нашому мозку. А це, в свою чергу, спрощує наш мозок. З інтелектуальною функцією мозку відбувається приблизно те ж саме, що з тілом космонавта, який багато місяців знаходився в невагомості: м’язи атрофуються, і йому потрібна допомога екзоскелета.

12. Наша увага фільтрує сприйняту інформацію, причому робить це самостійно, в обхід свідомості. Ми бачимо тільки те, що готові побачити, а все інше пропадає для нас у темряві невизначеності.

13. Чому зараз стали такими популярними різні «типології» людей, включаючи астрологічні? Вам достатньо вивчити лише кілька «типів людей», а потім ви з легкістю навішуєте на них ярлики: вам здається, що ви все про них знаєте.

14. Штучний інтелект працює інакше: він аналізує всю інформацію, яка є у розпорядженні. Він фіксує факти – то, що відбувається в реальності. Ми ж підганяємо факти під схеми, які вже створені нашим мозком. І хоча в нинішньому своєму стані штучний інтелект трохи нагадує ідіота, він вже примудряється вигравати у нас в здатності – вдумайтеся! – розуміти інших людей. Безпристрасний штучний інтелект просто не робить фундаментальної помилки – не придумує те, чого немає.

15. Комп’ютерній програмі достатньо двох десятків лайків, поставлених вами в Facebook, щоб вона знала вас краще, ніж ваші колеги по роботі. Триста лайків їй вистачить, щоб обігнати в обізнаності ваших батьків або дружину. А якщо машина врахує понад п’ятсот лайків, то вона буде знати вас краще, ніж ви самі себе знаєте.

16. Як нам змусити мозок вийти з колії, в яку він сам себе з такою ретельністю загнав? Шлях один – сумнів в очевидності того, що відбувається. Коли у нас все починає виходити, ми схильні повірити в свою правоту і непогрішимість, а також в знання істини. Реальність, з якою ми маємо справу, куди складніша, ніж ми можемо собі уявити.

17. Коли людина мислить в причинно-наслідковій парадигмі: «якщо я зроблю те-то, то буде те-то», ймовірність помилки дуже велика. Коли ж вона зауважує більшу кількість фактів, можливостей і варіантів розвитку подій, її ефективність різко зростає.

18. Що означає змінити мозок? Ну, в цілому, нічого складного: потрібно просто змусити свої нервові клітини роз’єднатися, а потім з’єднатися заново, у новій послідовності. Правда, дурниця? Неправда. Перемогти ідіота не так-то просто.