Як працює система охорони здоров'я у Польщі
З відкритих джерел
Уляна Супрун

Оригінал на сторінці Уляни Супрун в Facebook

Відгадайте, про що мова. Велика східноєвропейська країна, яка сильно постраждала в Другій світовій війні, а нав’язаний соціалізм спотворив суспільство і державний устрій, в тому числі відносини пацієнт-лікар.

Зараз країна видужує та уже 20 років як проводить зміни в системі охорони здоров’я – централізовану систему Семашка замінили на державне медичне страхування. Мова про Польщу.

Система охорони здоров’я Польщі підпорядкована Міністерству охорони здоров’я та Національному фонду здоров’я. Міністерство та нові створені довкола нього установи займаються регуляторною діяльністю. Національний фонд здоров’я розподіляє гроші між медичними установами різної форми власності.

За якістю надання медичних послуг та санітарним станом стежать окремі установи, підпорядковані Міністерству. Кожне воєводство має власний бюджет і певні повноваження, зокрема в пропаганді здоров’я та запобіганні хворобам. Коли кажуть про таке, мають на увазі комунікаційні освітні заходи.

Для отримання медичної допомоги в Польщі треба бути застрахованими в Національному фонді здоров’я або мати страховку іншої країни ЄС. Є обов’язкове страхування. Ви працюєте – за вас платить роботодавець, це близько 9% доходу. Ви працюєте на себе – самі платите страховку.

Ви не працюєте, але чоловік чи дружина працює – на вас поширюється їхня страховка. Безробітні мають бути зареєстровані на біржі праці, а мігранти у відповідному відомстві. Діти отримують медичні послуги в школі, навіть якщо батьки нелегали. Решті резидентів Польщі варто оформити на себе добровільну страховку.

98% резидентів Польщі так чи інакше застраховані. На папері страховка покриває дуже багато і значно менше на практиці, повідомляє звіт ВООЗ.

Наскільки ефективна страхова модель фінансування в Польщі? Польща зараз витрачає 4,5% ВВП на охорону здоров’я. В 2009 році цей показник був 7,5%. Для порівняння Велика Британія витрачає 9,8%, Швеція – 11%. У різні роки 86-91% грошей на здоров’я дає Національний фонд, а решту доплачують уряди воєводств.

Тобто самих лише страхових внесків недостатньо, уряди мають доплачувати із інших джерел доходів. Зокрема, витрати на громадське здоров’я та невідкладну допомогу лежать на місцевих бюджетах. При цьому державне фінансування забезпечує лише загальних 70% витрат на здоров’я, а 30% витрат на здоров’я йде безпосередньо із кишень громадян.

Переважно, вони витрачають гроші на ліки та амбулаторні послуги (діагностику, консультації, реабілітацію), доплату при лікуванні та неформальні платежі лікарям. Із останнім наразі борються.

Чи добре дбають про здоров’я в Польщі?

    ВООЗ розмістило польську систему охорони здоров’я на 50-й сходинці рейтингу 192-х країн, між Малайзією та Домініканською Республікою. Україна на 79-му місці.
    Тривалість життя поступово покращується: жінки стали жити в середньому 81,1 рік, а не 77,5, як раніше. Чоловіки стали доживати до 73 років, раніше доживали в середньому до 67. Вони це пояснюють вибором чоловіками пива та міцних напоїв, а не вина. Майже кожна друга смерть – від серцево-судинних хвороб, а кожна четверта – від раку.
    10% поляків заявили, що не звертаються вчасно до лікаря і не купують призначені ліки через дороговизну, але 83% поляків вважають, що отримати первинну медичну допомогу досить просто.
    Економічне зростання не знизило відсоток молоді і людей середнього віку із цирозом печінки, а от відсоток людей із ожирінням, у тому числі дітей, зріс.

Поляки старіють очікувано, але трохи зарано: в 64 роки їхнє здоров’я оцінюють як на 65. Для порівняння: українці старіють “на всі 65” уже в 57 років, а швейцарці – в 76.

Як влаштована система?

Національний фонд здоров’я розподіляє гроші між воєводствами на основі алгоритму, що враховує чисельність та особливості населення. Гілка Фонду в кожному воєводстві підписує на конкурсній основі контракти із провайдерами медичних послуг, тобто лікарями, лікарнями і клініками. Лікарі первинної ланки отримують плату за кількість пацієнтів, а вторинної ланки діагностики – за надані послуги.

У Польщі намагаються запровадити систему так званих діагностичних груп (Diagnosis-related groups, DRG). Що вони роблять? Пацієнт потрапив до лікарні, пройшов обстеження, пролікування та виписався.

Скільки Національний фонд здоров’я мусить заплатити за нього лікарні (тобто провайдеру медичних послуг)? Діагностичні групи це визначають, роблять лікування оптимально ефективним і зменшують витрати.

Організація надання медичних послуг: кількість лікарень, лікарів, здатність розмістити пацієнтів – у Польщі склалася історично – десь бракує, десь забагато. Але ринок робить своє – в Польщі стає дедалі більше приватних клінік, і їм дають ліцензію, не особливо зважаючи на устаткування чи персонал.

Втім, у Польщі заохочують клініки, що відповідають стандарту якості ISO 9001, та мають відомство з контролю якості медичних послуг.

Медична реформа Польщі ставить на меті посилити роль первинної ланки, і її фінансування зростає. Слабка первинка – це більша потреба у дорогій вторинній ланці та стаціонарному лікуванні, показує досвід Польщі.

Інша проблема польської охорони здоров’я – це брак кадрів. По-перше, це нація, яка старіє – смертність перевищує народжуваність, і все більше людей літнього віку потребують лікування та не можуть собі дозволити приватні клініки. По-друге, по всьому ЄС до початку Брекзіту була хвиля трудової міграції, в тому числі лікарів.

Зараз у Польщі бракує медичного персоналу. На 1 тисячу людей у Польщі припадає 2,2 лікаря – це досить мало порівняно із рештою країн ЄС. Стоматологія, фармацевтика, акушерство і піклування також мають суттєво нижчу забезпеченість кадрами, ніж в інших країнах Європи.

Українська система охорони здоров’я, як і польська – системи, що значно постраждали внаслідок отриманої в спадок централізованої системи Семашка. Польща розпочала свою “реабілітацію” раніше за нас і має досить хороші результати: змінився принцип фінансування, що покращило ефективність роботи медичних закладів, зріс заробіток лікарів та збільшилася довіра пацієнтів до системи.

Польща пройшла довгий шлях, щоби позбутися совєцького спадку в системі охорони здоров’я та побудувати більш сучасну та ефективну систему. Для нас досвід цієї країни – хороший кейс для натхнення на втілення якісних змін і неповторення помилок, які свого часу зробили поляки.

Уляна Супрун