12:19 Якого гормону бракує молодим людям - вчені з'ясували | |
 Однак з часом рівень дофаміну підвищується, повідомляє РАР з посиланням на журнал Nature Communications.Як показує нове дослідження вчених з Медичної школи Піттсбурзького університету (США), ризиковані експерименти підлітків з алкоголем, марихуаною, нікотином та іншими речовинами можуть бути компенсаторною реакцією на спочатку нижчий рівень дофаміну. Дофамін — це хімічна речовина, яка є головним нейромедіатором системи винагороди мозку. Ця система відповідає за відчуття задоволення та мотивацію. Результати дослідження ставлять під сумнів колишні уявлення про те, що підвищений рівень дофаміну пов’язаний із більшою схильністю до ризику, і можуть змінити погляд вчених на розвиток мозку в підлітковому віці. Хоча необхідні додаткові дослідження, нові дані свідчать про те, що неінвазивне вимірювання рівня дофаміну в мозку може допомогти визначити підлітків, яким потрібна додаткова підтримка на цьому важливому етапі розвитку. «Наші результати показують, що для деяких підлітків ризикована поведінка може слугувати способом «стимулювати систему», коли на початку періоду статевого дозрівання рівень дофамінової винагороди нижчий», — сказала провідна авторка дослідження (DOI: 10.1038/s41467-026-73611-1) доктор Ешлі Парр. — Це відкриття є важливим проривом, оскільки багато хто вважає, що вища активність дофаміну пов’язана з більшим вживанням психоактивних речовин. У групі з понад 800 підлітків Парр та її колеги виявили, що люди з нижчим рівнем дофаміну в мозку частіше вживали психоактивні речовини, ніж їхні однолітки з вищим рівнем дофаміну. Однак у міру дорослішання підлітків і дозрівання їхньої дофамінової системи вживання таких речовин, як правило, зменшувалося. Більшість підлітків, які експериментують із психоактивними речовинами, не розвивають розладів, пов’язаних із їхнім вживанням, у дорослому віці. Загалом у досліджуваній групі вживання психоактивних речовин зменшувалося після закінчення студентських років. На відміну від багатьох досліджень, зосереджених на дорослих і спрямованих на вимірювання рівня дофаміну після багатьох років вживання психоактивних речовин, у даному випадку вчені проаналізували дані Національного консорціуму з вивчення алкоголю та нейророзвитку в підлітковому та молодому віці (NCANDA-A). Ці дані дозволили простежити зміни рівня дофаміну в часі — до початку вживання речовин, під час формування звичок і після цього. Такий підхід допоміг з’ясувати, чи передують відмінності в дофаміновій системі ризикованій поведінці, чи є лише наслідком тривалого впливу психоактивних речовин. Щоб краще зрозуміти біологічні основи ризикованої поведінки, вчені проаналізували понад 6000 оцінок, що проводилися протягом кількох років. У них враховувалися самооцінки учасників щодо вживання алкоголю та наркотиків, рівня імпульсивності та здатності контролювати імпульсивні дії. Дослідники також вивчили знімки мозку учасників, які робилися щорічно протягом дев’яти років, використовуючи метод вимірювання вмісту заліза в мозковій тканині як непрямий показник рівня дофаміну. Цей метод був розроблений у лабораторії професора психіатрії Піттсбурзького університету Беатріс Луни колишнім науковим співробітником доктором Бартом Ларсеном, який зараз працює в Університеті Міннесоти. Не всі учасники однаково переживали підлітковий період. У деяких вживання психоактивних речовин було мінімальним, у інших воно різко зростало в ранній юності, а потім знижувалося приблизно до 25 років. Підлітки з другої групи мали значно нижчий рівень дофаміну порівняно з усіма іншими групами, включаючи тих, у кого вживання речовин продовжувало зростати з віком, і тих, хто почав вживати їх уже в дорослому віці. У міру дорослішання учасників із групи з «підлітковим піком» рівень дофаміну в їхньому мозку стабільно, але швидко зростав, що збігалося зі зниженням вживання психоактивних речовин. Ключове питання полягає не в тому, хто експериментує, а в тому, хто продовжує й посилює ці експерименти в дорослому віці, — зазначила Парр. — Спостерігаючи за підлітками протягом багатьох років, ми змогли виявити ранні мозкові та поведінкові маркери, які допомагають відрізнити тимчасові, типові для розвитку експерименти від моделей поведінки, що сигналізують про підвищений довгостроковий ризик. У дослідженні не аналізувалося використання соціальних мереж, хоча вчені зазначили, що динамічне цифрове середовище з сильним ефектом винагороди може задіяти схожі механізми системи заохочення мозку. Тому це питання розглядається як важливий напрям майбутніх досліджень. Останні дані показують, що сьогодні менше молодих людей, ніж раніше, вживають психоактивні речовини, а активність у соціальних мережах може слугувати сучасним альтернативним способом пошуку відчуття винагороди. Ризикована поведінка — це нормальна частина дорослішання, і для більшості дітей це лише етап, який досягає піку, а потім минає, — сказала Луна, старша авторка дослідження. — Батьки можуть допомогти, спрямовуючи цю потребу в нових і приємних враженнях у позитивне русло — наприклад, через командні види спорту, щоб підлітки шукали «нагороду» у більш здорових формах діяльності та спілкування. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |