Чому хочеться солодкого?

Бувають моменти, коли непереборно хочеться солодкого. І начебто з ранку обіцяєш собі не зриватися, не дивитися на шоколадки і навіть не думати про них. А проходить 3-4 години, і починаються компроміси «Я з’їм маленький шматочок», «Сьогодні з’їм, а завтра кину», «Це не моя вина – це організм просить». .. і так до нескінченності .

У чому ж справа? Чому люди настільки небайдужі до солодкого? Чи це тільки бажання побалувати себе? І чому тягу до цукру так складно контролювати?

Перш за все, перестаньте вважати, що всі проблеми через відсутність сили волі. Справа зовсім не в цьому, а в нестачі знань про продукти та власну фізіологію. А буває й так, що знання є, а застосувати їх до життєвих ситуацій не виходить. Тому давайте заповнимо пробіл і позбудемося від шкідливої звички.

Вуглеводи: прості і складні

Головний компонент будь-якого солодкого продукту – цукор. Він належить до групи вуглеводів. Їхнє головне завдання – забезпечення організму енергією. Всі вуглеводи можна поділити на 2 великі групи – складні і прості.

Складні складаються з довгих ланцюгів глюкози. До них відносяться пшениця, жито, вівсянка, рис, квасоля, горох, овочі, фрукти.

Прості вуглеводи зустрічаються як у натуральному вигляді (у фруктах, молочних продуктах), так і в промислово перероблених варіантах – це цукор, кукурудзяний сироп.

Всі вуглеводи, незалежно від їх виду, в процесі травлення перетворюються на найпростіший вуглевод – глюкозу. Принципова різниця – у швидкості цього перетворення. Складні вуглеводи будуть використані організмом тільки після того, як вони розпадуться в процесі травлення до простих. Це процес триває від 1 до 4 годин. У випадку з простими вуглеводами рахунок йде на хвилини. Там і розпадатися-то нема чому. Звичайний білий цукор – це комбінація однієї одиниці глюкози і однієї одиниці фруктози, тобто розщеплення до глюкози займає всього один крок. Для порівняння – в складних вуглеводах міститься до 3000 одиниць глюкози.

Глюкоза – харчування для мозку. Як все сказане співвідноситься з тягою до солодкого?

Мозок і нервова система дуже чутливі до рівня глюкози в крові. Нормальний рівень глюкози забезпечує гарний настрій і високу працездатність. Коли рівень глюкози сильно підвищується – з’являється сонливість, коли падає – слабкість і нервозність.

Отже, для гарного самопочуття необхідний стабільний рівень цукру в крові. І якщо у вашому харчуванні недостатньо складних вуглеводів, які його забезпечують, виникає відчуття голоду і бажання поїсти солодкого.

Відомий рекламний ролик «Не гальмуй – снікерсуй!» абсолютно правильно відобразив суть проблеми. Вам не вистачає енергії, реакції сповільнюються, погіршується настрій, думки загальмовані. Наше тіло вже прекрасно знає (ми самі його цьому навчили), що найшвидший спосіб підняти енергетичний рівень – це з’їсти що-небудь солодке.

І чим більше ваша робота пов’язана з розумовою напругою, тим сильніша тяга до солодкого. Не випадково, до речі, реклама шоколадних батончиків орієнтована на молодь. В період сесій і шкільних іспитів потрібна постійна «підзарядка» у вигляді вуглеводів, і найчастіше вибір падає на такі доступні і солодкі продукти, як шоколадки і солодкі газованої води.

Скільки годин тому ви їли? У житті ситуація виглядає так:

1. Сніданок або пропущений, або дуже легкий (бутерброд / сирок). Години до 11-12 обідати ще не хочеться, але на солодке вже тягне. Це знак того, що рівень цукру в крові впав, мозку потрібна «підзарядка» і він починає вас «шантажувати» – тобто вимагати глюкози за будь-яку ціну.

2. Обід – суп або овочеве рагу. Через 2-3 години – знову та ж історія – хочеться перекусити. Калорій, так само як і вуглеводів, в цих стравах в принципі небагато, тому легкий обід – прямий шлях до переїдання на вечерю.

3. Ви вирішили схуднути і відмовилися від хліба та макаронів. Після цього рішення тяга до солодкого значно посилилася. Значить, нервовій системі не вистачає вуглеводів. Можна всіма силами терпіти, а потім зірватися, але краще замінити вироби з білого борошна на коричневий рис і хліб з цільних злаків.

Що робити?

Існує два виходи з таких ситуацій. Перший – регулярне вживання складних вуглеводів на сніданок, обід і вечерю. Особливу увагу слід приділяти кашам, хлібу з цільних злаків та бобовим. Овочі – теж непогане джерело вуглеводів, але вони малокалорійні. Тому можуть забезпечити енергією на порівняно незначний період.

Другий вихід – це запасний варіант для тих, хто все-таки не встиг поїсти в належний час. Завжди майте при собі «рятувальний набір», який допоможе протриматися до обіду або вечері. Я маю на увазі корисний, але досить калорійний перекус. Просто морквина або огірок не допоможуть, в них мало калорій, треба що-небудь «серйозніше».

Наприклад, сендвіч з борошна грубого помолу з пісним м’ясом, бутерброд з нежирним сиром або салат з квасолею. Тобто обов’язково повинні бути присутніми складні вуглеводи. Вони, звичайно, не моментально піднімуть рівень цукру в крові, але потерпіть хвилин 15 – і відчуєте себе краще, думки про булочку чи шоколадний батончик вже не будуть такими нав’язливими. Давайте подивимося правді в очі – ви хочете не солодкого, ви просто хочете їсти.