Перекис водню та скипидар. Медики спростовують міфи про деякі популярні методи "лікування"

Клінічні дослідження показують, що вже за місяць у людини розвивається рубцеве звуження стравоходу, з'являються виразкові кровотечі в шлунку і всі симптоми токсичного набряку легень.

Прихильники лікування перекисом водню рекомендують додавати декілька крапель на кип’ячену воду і пити тричі на день. Кажуть, лікує все — від варикозу до неплідності. Утім лікарі застерігають: навіть декількох його крапель, іноді досить для набряку гортані, опіку стравоходу, слизової оболонки шлунка та епітелію печінки, кажуть медики.

“Внутрішньо вживати перекис водню у жодному разі не можна — це небезпечна хімічна сполука, — пояснює Ірина Волошина, докторка медичних наук, професорка кафедри сімейної медицини, терапії, кардіології та неврології ФПО ЗДМУ. — Не вірте, що 3-відсотковий розчин перекису водню насичує кров киснем, підвищує захисні сили організму, допомагає впоратися з депресивними станами, діабетом і злоякісними пухлинами.

Перекис водню належить до їдких лугів. Навіть декількох крапель препарату, які людина проковтнула, іноді досить для набряку гортані, опіку стравоходу, слизової оболонки шлунка та епітелію печінки. Можливі внутрішня кровотеча, нудота, блювання, різкий біль у горлі і животі. У розчині перекису водню містяться важкі солі свинцю.

Цей надзвичайно токсичний метал, на жаль, не виводиться з організму.

Небезпечні й інгаляції з перекисом водню. Клінічні дослідження показують, що вже за місяць у людини розвивається рубцеве звуження стравоходу, з’являються виразкові кровотечі в шлунку і всі симптоми токсичного набряку легень.

Також не слід крапати перекис водню в ніс або вуха. Бо тоді уражається оболонка носових і вушних пазух. Промивання очей перекисом водню загрожує важкими хімічними опіками слизової оболонки і кришталика.

Не менш небезпечне внутрішньовенне введення розчину перекису водню — це може призвести до газової емболії судин серця і мозку”.

“3%-ний розчин перекису водню можна використовувати тільки для механічного очищення поверхневих ран, — каже Віталій Попович, терапевт. — Та не слід промивати перекисом глибокі рани, оскільки це в деяких випадках спричиняє емболію”.

Чимало людей досі лікуються і скипидаром.

Цю суміш (її ще називають терпентиновою олією) отримують із живиці хвойних дерев. І використовують як розчинник для лаків і фарб. Та дехто радить у разі захворювання дихальних шляхів пити розчин скипидару у воді. Кажуть, він дає відхаркувальний ефект.

“Нема жодного дослідження, яке б підтверджувало позитивний вплив вживання терпентину на стан здоров’я людини, — коментує газеті "Експрес" Ольга Донцова, керівниця відділу промоції здорового харчування та фізичної активності Health&Nutrition Центру громадського здоров’я МОЗ України. — Хоч скипидар — органічна речовина із живиці, він токсичний. Інгаляції із використанням скипидару чи внутрішнє застосування може викликати симптоми сильного отруєння та гостру ниркову недостатність. Зазначу, відхаркувального ефекту можна домогтися, використовуючи менш подразнювальні засоби: відвар евкаліпта, солодки...

І навіть при зовнішньому застосуванні (ванни із терпентином) можливі алергічні реакції та хімічні опіки”.