Мізофонія — це маловідома, але доволі поширена особливість сприйняття звуків, за якої окремі повсякденні шуми викликають у людини різко негативну емоційну реакцію. Йдеться не про гучність чи різкість звуку, а про його зміст: чавкання, сьорбання, стукіт ложкою чи виделкою, клацання ручкою, важке дихання або цокання годинника можуть спричиняти сильне роздратування, злість чи навіть паніку.

Що таке мізофонія простими словами

Назва походить від грецьких слів misos — ненависть і phōnē — звук. Людина з мізофонією не "перебільшує" і не намагається привернути увагу. Її нервова система реагує на певні звуки так, ніби вони становлять загрозу. Це може траплятися раптово і без свідомого контролю.

Які звуки найчастіше стають тригерами

Тригери у кожного свої, але існують найпоширеніші групи:

• - звуки, пов’язані з їжею: жування, чавкання, ковтання, стукіт ложкою чи виделкою;
• - повторювані дрібні шуми: клацання мишкою, постукування пальцями, цокання;
• - звуки дихання або сопіння;
• - шурхіт паперу, пакування одягу.

Емоційні та фізіологічні реакції

Реакція на тригер може бути миттєвою. Люди описують її як хвилю злості, огиди або тривоги. Часто з’являються фізичні симптоми:

• * прискорене серцебиття;
• * напруження м’язів;
• * бажання негайно піти або заглушити звук;
• * відчуття втрати контролю над емоціями.

Чому виникає мізофонія

Точні причини досі вивчаються. Дослідники припускають, що мізофонія пов’язана з особливостями роботи мозку, зокрема з надмірно тісним зв’язком між слуховою корою та зонами, відповідальними за емоції. У деяких випадках вона може формуватися після стресових подій або в дитинстві.

Чи є мізофонія психічним розладом

Мізофонію не завжди відносять до окремих психіатричних діагнозів. Часто її розглядають як нейропсихологічну особливість. Вона може поєднуватися з тривожними станами, обсесивно-компульсивними проявами або підвищеною сенсорною чутливістю, але не зводиться до них.

Як жити з мізофонією

Повністю "вимкнути" мізофонію неможливо, але можна значно зменшити її вплив на життя:

• - використання навушників або фонового шуму;
• - попередження близьких про свої тригери;
• - практики керування стресом і тривогою;
• - робота з психологом або психотерапевтом.

Чому важливо говорити про мізофонію

Через нерозуміння оточення люди з мізофонією часто стикаються з осудом і знеціненням. Усвідомлення того, що це реальна особливість нервової системи, допомагає будувати здоровіші стосунки та зменшувати внутрішній тиск. Говорити про мізофонію — означає робити світ трохи уважнішим до різноманіття людського досвіду.