Сьогодні жод­не психологічне об­сте­жен­ня не об­хо­дить­ся без діагностики акцентуації ха­рак­те­ру. Са­ме во­ни скла­да­ють ос­нов­ний, стійкий ма­лю­нок особистості.

Чис­ло рис ха­рак­те­ру над­з­ви­чай­но ве­ли­ке і перевищує ти­ся­чу най­ме­ну­вань. Ри­си ха­рак­те­ру ви­яв­ля­ють­ся не тільки в їх якісній своєрідності, але і в кількісній виразності - є лю­ди більш-менш підозрілі, більш-менш щедрі, більш-менш чесні й відверті.

Ди­ти­на, як і кож­на лю­ди­на, в тій чи іншій мірі враз­ли­ва - во­на мо­же бу­ти чут­ли­вою до од­них стре­со­ген­них чинників і аб­со­лют­но бай­ду­жа до інших. Слаб­ка лан­ка в характері час­то виявляється ли­ше в тих важ­ких ситуаціях, які ви­ма­га­ють активізації са­ме цієї лан­ки. Так чи інакше, іноді ви­ни­ка­ють ситуації, ко­ли ма­люк не справляється з влас­ни­ми емоціями, тоб­то йо­го реакція на те, що відбувається досягає межі мож­ли­во­го і виявляється у крайній межі нор­ми - цей мо­мент і на­зи­ва­ють акцентуацією ха­рак­те­ру.

Реакція ди­ти­ни за­ле­жить від ти­пу акцентуації:

інтровертному ти­пу ха­рак­те­ру влас­ти­ва замкнутість, утруд­нен­ня в спілкуванні й налагодженні контактів з ото­чу­ю­чи­ми;

екст­ра­верт­но­му - емоційна напруженість, спра­га спілкування і діяльності, балакучість, непостійність, іноді хвалькуватість, поверховість;

не­ке­ро­ва­но­му ти­пу - імпульсивність, конфліктність, нетерпимість до за­пе­ре­чень, іноді і підозрілість. Та­кий тип ха­рак­те­ру влас­ти­вий підліткам - підвищена дратівливість і жалість до се­бе мо­же при­звес­ти до ко­рот­ко­час­них спалахів гніву, про­те швид­ка виснаженість нервової сис­те­ми ско­ро га­сить гнів і сприяє уми­ротво­рен­ню, ка­ят­тю, сльо­зам;

сен­ти­зив­но­му ти­пу влас­ти­ва лякливість, замкнутість і со­ром'язливість. Такі діти уни­ка­ють но­вих знай­ом­ств, не бе­руть участь в витівках і ри­зи­ко­ва­них скуп­чен­нях однолітків, со­ром­лять­ся відповідати пе­ред кла­сом, по­бо­ю­ю­чись вик­ли­ка­ти по­мил­кою сміх або за­над­то гар­ною відповіддю заздрість;

демонстраційного ти­пу акцентуації ха­рак­те­ру присутній его­цент­ризм, по­тре­ба в постійній увазі до своєї пер­со­ни, захваті й співчуття. Брехливість, схильність до по­зер­ст­ва, демонстративність поведінки - все це зу­мов­ле­не праг­нен­ням будь-яки­ми за­со­ба­ми виділитися се­ред однолітків.

При пра­виль­но­му відношенні батьків що­до акцентуацій ха­рак­те­ру мож­на на­вчи­ти­ся ке­ру­ва­ти і, що важ­ли­во, на­вчи­ти ди­ти­ну справ­ля­ти­ся з влас­ни­ми реакціями.