В організмі лю­ди­ни лямблії зна­хо­дять­ся пе­ре­важ­но в верхніх відділах тонкої киш­ки, де хар­чу­ють­ся про­дук­та­ми роз­щеп­лен­ня їжі, особ­ли­во ву­г­ле­во­да­ми (со­ло­до­ща­ми і бо­рош­ня­ни­ми ви­ро­ба­ми).

Впро­вад­жен­ня лямблій в сли­зо­ву обо­лон­ку тонкої киш­ки викликає роз­ви­ток в ній за­па­лен­ня із-за ток­сич­но­го впли­ву продуктів життєдіяльності па­ра­зи­та. В результаті за­па­лен­ня пош­код­жу­ють­ся тка­ни­ни тон­ко­го ки­шеч­ни­ка. Це при­зво­дить до по­ру­шен­ня усмоктуваності та недостатньої ферментної активності.

Як проявляється?

Перші озна­ки - шкірний свербіж, по­ру­шен­ня мо­то­ри­ки ки­шеч­ни­ка, жов­ч­но­го міхура і жовчовивідних шляхів, які про­яв­ля­ють­ся бо­лем різного ха­рак­те­ру в пра­во­му підребер'ї. Знижується син­тез сек­ре­тор­но­го імуноглобуліну, що при­зво­дить до хронічних за­паль­них процесів у шлун­ко­во-киш­ко­во­му тракті.

Три­ва­ла життєдіяльність лямблій формує в організмі хронічну інтоксикацію і вто­рин­ну імунну недостатність.

Які симп­то­ми лямбліозу?

За­галь­на слабкість, стомлюваність, дратівливість, зни­жен­ня апе­ти­ту, головні болі, за­па­мо­ро­чен­ня, по­га­ний сон, бліде об­лич­чя, нерівномірність за­бар­в­лен­ня шкіри шиї, пах­во­вих скла­док; сухість шкіри, що створює вра­жен­ня так званої гусячої шкіри на роз­ги­наль­них по­верх­нях рук і ніг, бічних по­верх­нях жи­во­та, по­раз­ка губ (від легкої сухості до так зва­них заїд), ви­сип на різних ділянках тіла, яко­му передує шкірний свербіж.

Здут­тя жи­во­та, ме­тео­ризм, бур­чан­ня в ки­шеч­ни­ку, чер­гу­ван­ня поносів і запорів. Хворобливість жи­во­та при пальпації в пра­во­му підребер'ї, збільшення печінки, дисбактеріоз ки­шеч­ни­ка, анемія.

Зв'язок киш­ко­вих гельмінтозів з анемією добре простежується. На­прик­лад, при паразитуванні всього 8 анкилостомід (сімейство круг­лих черв'яків) в організмі вагітної жінки за 4 місяці повністю вичерпується за­пас заліза та стан її стає кри­тич­ним. Че­рез анкилостоміди в організмі відбувається що­ден­на кро­вов­тра­та в 2 - 5 г і 0,75 міліграма заліза.

Лікування гост­ро­го лямбліозу про­во­дять з ви­ко­рис­тан­ням три­хо­по­лу, фу­ра­зо­ли­до­на, ти­бе­ра­ла. По­чи­на­ти лікування хронічного лямбліозу з за­сто­су­ван­ня про­ти па­ра­зи­тар­них син­те­тич­них препаратів недоцільно, оскільки це мо­же при­звес­ти до ви­ник­нен­ня токсикоалергічних усклад­нень і за­гост­рен­ня клінічних симптомів за­хво­рю­ван­ня.

То­му по­чи­на­ють з корекції ферментативної активності ки­шеч­ни­ка, імунологічного ста­ту­су. Дієта спря­мо­ва­на на погіршення роз­м­но­жен­ня лямблій (каші, су­хо­фрук­ти, овочі, олія рос­лин­на), обмежується вжи­ван­ня вуглеводів, прий­ма­ють­ся жовчогінні, ен­те­ро­сор­бен­ти, антигістамінні пре­па­ра­ти.

Після чо­го вже йде без­по­се­редньо про­типа­ра­зи­тар­на терапія: три­хо­пол, фуразолідон, тіберал. Прий­ом антигістамінних препаратів і ентеросорбентів триває про­тя­гом всієї протилямбліозної терапії.

Далі призначається дієта, яка перешкоджає роз­м­но­жен­ню лямблій в ки­шеч­ни­ку і жов­ч­но­му міхурі: каші, овочеві та фруктові пю­ре, печені яб­лу­ка, свіжі фрук­ти і овочі, кисломолочні про­дук­ти.

До­пов­ню­ють її рослинні адап­то­ге­ни (жень­шень, еле­уте­ро­кок, зо­ло­тий корінь, ли­мон­ник, зе­ле­на ка­ва, квітковий пи­лок, пан­то­крин, ма­точ­не мо­лоч­ко), полівітамінні ком­плек­си. Лікування роз­ра­хо­ва­не на декілька місяців.