Перебіг емоції страху в різних ситуаціях у різних людей може істотно відрізнятися, як за силою, так і за впливом на поведінку.

Страх може проявлятися у вигляді порушення або пригніченого  стану. Дуже сильний страх (наприклад жах) часто супроводжується саме пригніченим станом.

Це може призводити до частого і сильного переживання страху людиною.

Деякі філософи, особливо ті, які підходять до цього явища з чисто моральних позицій, вважають страх шкідливої ​​емоцією з поганими наслідками. Інші філософи, особливо ті, які розглядають страх як переважно біологічне явище, навпаки, вважають це стан корисним, оскільки воно сповіщає про небезпечні ситуації. Обидві точки зору не взаємовиключні, оскільки емоція страху, як і відчуття , забезпечує індивіда, і стає непродуктивною або небезпечною лише в найбільш інтенсивних і тривалих проявах.

Поділяються всі страхи на три групи:

До першої групи відносяться страхи, безпосередньо пов'язані із загрозою життю людині, друга представляє боязні і побоювання за зміну свого соціального статусу, третя група страхів пов'язана з самою сутністю людини, характерна для всіх людей.

Виходячи з цього принципу, страх пожежі відноситься до першої категорії, страх публічних виступів - до другої, а страх смерті-до третьої. Між тим є й проміжні форми страху, що стоять на межі двох розділів. До них, наприклад, відноситься страх хвороб. З одного боку - хвороба має біологічний характер (біль, пошкодження, страждання), але з іншого - соціальну природу (виключення з нормальної діяльності, відрив від колективу, зниження доходів, звільнення з роботи, бідність і т. д.). Тому даний страх знаходиться на кордоні 1 і 2 групи страхів, страх глибини (при купанні) - на кордоні 1 і 3 групи, страх втрати близьких - на кордоні 2 і 3 групи і т. д. Насправді, в кожному страху в тій чи іншій мірі присутні всі три складові, але одна з них є домінуючою.

Людині властиво боятися небезпечних тварин, ситуацій і явищ природи. Страх, що виникає з цього приводу, носить генетичний або рефлекторний характер. У першому випадку реакція на небезпеку записана на генетичному рівні, у другому (заснована на власному негативному досвіді) - записується на рівні нервових клітин. В обох випадках є сенс проконтролювати корисність подібних реакцій за допомогою розуму і логіки. Можливо, що дані реакції загубили своє корисне значення і лише заважають людині жити щасливо. Наприклад, має сенс з обережністю ставитися до змій, і безглуздо боятися павуків; можна цілком обгрунтовано побоюватися блискавок, але не грому, який не може заподіяти шкоди. Якщо подібні страхи заподіюють людині незручність, можна постаратися перебудувати свої рефлекси.

Страхи, що виникають в ситуаціях, небезпечних для життя і здоров'я, носять охоронну функцію, і тому корисні. Страхи ж перед медичними маніпуляціями можуть завдати шкоди здоров'ю, оскільки завадять людині вчасно встановити діагноз або провести лікування.