Гвоздика — прянощі з пекучим смаком і незрівнянно приємним насиченим ароматом — одні з кращих народних засобів від зубного та м'язового болю, застуди та мігрені. А ще гвоздика вважається народним засобом для схуднення.

Гвоздика — це висушені недозрілі бутони гвоздичного дерева Сізігіум, батьківщиною якого вважаються «острови прянощів» — Індонезія та Молуккські острови. Бутони гвоздики збирають двічі на рік: у вересні-жовтні і березні-квітні. Після збору гвоздику сушать на сонці, «запускаючи» тим самим процес ферментації, який триває до появи у гвоздики специфічного тріска під час перемелювання.

Завдяки своїм властивостям, гвоздика широко використовується у всьому світі як незамінна спеція у приготуванні страв, а також як цінний компонент у фармакології і традиційній медицині.

Склад гвоздики дуже багатий: ефірна олія (до 20—25%), вітаміни: А, групи В (В1, В2, В3, В4, В6, В9), С, Е, К; мінеральні речовини: магній, калій, кальцій, натрій, фосфор, залізо, марганець, мідь, селен, цинк; глікозиди, олеанолова кислота, каріофіллен, гумулен, жирові та дубильні речовини. Також гвоздика містить клітковину (1/3 маси), білок, жири та вуглеводи.

Одна з найцінніших складових цієї пряності — це олія гвоздики, багата цінними ароматичними сполуками. Олія гвоздики містить евгенол (завдяки йому гвоздика має такий аромат), ацетат евгенола, бензиловий спирт, ванілін та інші компоненти. Чим більше гвоздика містить ефірної олії, тим вона цінніша. Якість пряності визначають зануренням у воду: бутони, які плавають у воді вертикально, містять більше ефірної олії.

Олію гвоздики застосовують для створення локально подразнювальних, знеболювальних, протизастудних мазей і бальзамів, а також як компонент для тимчасових пломб у стоматології.
Цінні цілющі властивості гвоздики:

1. Зменшує зубний біль, лікує ясна та пародонтоз. Засіб від зубного болю: просочіть шматочок вати олією гвоздики та прикладіть до хворого зуба. Також із бутонів гвоздики можна приготувати ліки: для цього прокип'ятіть 5 г гвоздики в кунжутній олії. Олія повинна трохи охолонути, після чого її можна наносити на хворий зуб по 3 краплі двічі на день.

2. Покращує кровообіг, зігріває тіло в разі застуди.

3. Допомагає за сильної закладеності носа, лікує захворювання дихальних шляхів (кашель) і горла. Зробіть інгаляцію: для цього додайте кілька крапель олії гвоздики в гарячу воду і подихайте над паром. За сухого кашлю корисно пожувати бутони гвоздики. Щоб приготувати засіб для полоскання горла, розведіть у теплій воді ¼ ч.л. морської солі і додайте 1 ч.л. меленої гвоздики.

4. Покращує апетит і травлення їжі, стимулює вироблення травних соків, використовується в лікуванні колітів, кишкових кольок, діареї, метеоризму, хвороб прямої кишки. Просто додавайте невелику кількість гвоздики в їжу, але не забувайте про протипоказання!

5. Допомагає усунути нудоту або блювоту. Для приготування засобу від нудоти опустіть в окріп кілька сухих пуп’янків гвоздики. Набряклі пуп’янки покладіть у рот і потримайте кілька хвилин.

6. Глистогінна дія: 3 рази на день до їжі (а вранці — на голодний шлунок) з'їдайте по 1/3 ч.л. меленої гвоздики, запиваючи водою.

7. Має антисептичну та бактерицидну дію (у тому числі від гепатиту і туберкульозу), сприяє швидкому загоєнню ран, знеболює і знімає спазми мускулатури.

8. Освіжає порожнину рота.

9. Відлякує комах.

10. Заспокоює нервову систему, відновлює сили після фізичного або психічного перенапруження.

11. Зменшує запальні процеси шкіри. Приготуйте тонік-лосьйон на основі гвоздики: в ½ склянки завареного чорного або зеленого чаю покладіть 1 черешок гвоздики. Протирайте запалені ділянки шкіри обличчя цим лосьйоном.

12. Бореться з целюлітом. Ефірна олія гвоздики використовується в масажних олійних сумішах. Обгортання, скраб або масаж з олією гвоздики покращує тонус шкіри, зменшує прояв целюліту. Мелена гвоздика — важлива складова зборів для схуднення.
Гвоздика протипоказана:

• в разі захворювань шлунково-кишкового тракту (виразка, гастрит тощо);

• за підвищеної кислотності шлунка;

• в разі гіпертонії;

• дітям до двох років.