Навряд чи сьогодні зустрінеш людину, яка не випробувала на собі знеболюючої дії аспірину, або по-науковому ацетилсаліцилової кислоти. Аспірин можна знайти в аптечці кожного будинку. Проте до його створення наші предки з успіхом користувалися відваром з кори верби, з якої й була видобута головна діюча речовина аспірину.

Ще тисячоліття тому давні лікарі знали про здатність вербової кори знімати біль і полегшувати страждання. І єгиптяни, і північноамериканські індійці використовували один і той же рецепт для усунення больових відчуттів. Вони заливали окропом очищену вербову кору і робили настій протягом деякого часу. Не міг обійти дивні властивості верби й старогрецький лікар Гіппократ: у V столітті до нашої ери він рекомендував застосовувати вербовий екстракт для зняття високої температури або хворобливості. Відомі вчені старовини Діоскорид і Авіценна (Абу Алі Ібн Сіна) також описали особливості лікарського вживання кори і соку цього дерева.

За свою протилихоманкову, жарознижуючу дію кора верби отримала назву «Європейської хінної кори». У давнину порошок і відвар кори дерева застосовувалися як кровоспинний, зв’язний і глистогінний засіб. Відвар вербової кори застосовувався для полоскання рота і горла при запальних захворюваннях органів дихання або при цинзі. Проте для вживання цілющого настою була потрібна чимала сила волі, бо нелегко було відразу не виплюнути цю неймовірну гіркоту. Але навіть якщо вдавалося проковтнути зілля, згодом могла виникнути блювота.

Створення аспірину

Щоправда, попри гіркий смак, настій з вербової кори залишався найпоширенішим знеболюючим засобом аж до XIX століття, поки в 1859 році хімік Герман Кольбе не визначив хімічну структуру головного діючого компоненту. Трохи пізніше він же й розробив метод його штучного виготовлення. Діюча речовина отримала назву саліцилової або спіраєвої кислоти (звідси комерційна назва аспірин).

А через 20 років вже почалося масове виробництво ліків. І хоча саліцилат, отриманий в лабораторії, був значно дешевший, ніж його виробництво з натурального джерела, гіркий смак і небажані ефекти все-таки залишилися. Тому з метою подальшого вдосконалення лікарської речовини молодий співробітник компанії «Bayer» Фелікс Гофман взявся за розробку нової технології виробництва саліцилової кислоти.

Феліксу доводилося постійно чути скарги свого батька, який тривалий час страждав від ревматизму. Змучений неприємними ефектами саліцилової кислоти, він умовив сина придумати для нього щось більш щадне. І в Гофмана вийшло. З того часу кампанія «Bayer» здобула міжнародну популярність, а сам аспірин став неодмінним супутником сучасної людини, яка постійно стикається з болем.

Натуральний анальгетик

Верба має родове латинське ім'я Salix (від кельтського «sal» – близько і «lis» – вода). У народній медицині вербова кора одвіку відома як незамінний засіб при ревматизмі, подагрі, остеоартрозі, остеохондрозі, різних інфекційних і гінекологічних захворюваннях.

Для приготування лікувального настою наші предки збирали вербову кору з дерев 6 - 7 літнього віку під час початку руху соку, але до настання цвітіння. Потім кору дерева розрізали на шматки і сушили на сонці, після чого поміщали в духовку або сушарку при температурі 45-55° С. Після чого ця лікувальна сировина могла зберігатися протягом декількох років.

У вербовій корі міститься цілий природний комплекс біологічно активних речовин (дубильні речовини, флавони, вітаміни, глікозити, різні мінеральні з'єднання). Але, безумовно, основним діючим компонентом є саліцилова кислота.

Саліцилова кислота призводить до порушення синтезу медіаторів запалення за рахунок блокування ферменту циклооксигенази. В результаті ці активні речовини не викликають виникнення запальних реакцій, у тому числі й болю. Саме з цим і пов'язаний протизапальний і аналгетичний ефект кори верби і безлічі інших синтетичних «аспіринів». Проте на відміну від своїх штучних аналогів, екстракт вербової кори має меншу кількість побічних ефектів, щоправда, і меншу «потужність».

Народна медицина рекомендує застосовувати відвар вербової кори при лікуванні ревматизму або для зняття жару. Для чого необхідно узяти 15 грам подрібненої вербової кори і залити 1/2 л води, а потім кип'ятити на повільному вогні протягом півгодини. Після чого відвар проціджують і додають води до попереднього об'єму. Такий відвар необхідно приймати 3-4 рази на день по 2 столові ложки.

Не рекомендується використовувати відвар вербової кори при виразковій хворобі, гастритах з підвищеною секрецією кислоти, при вірусних інфекціях і дітям до 16 років. Адже вербова кора дуже багата різними саліцилатами, а вони можуть викликати пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, підвищивши рівень кислотності, а у дітей і підлітків викликати виникнення синдрому Рея.