Вчені і філософи давно сперечаються про те, як люди приймають рішення, пов’язані з принципами моральності.

Дослідники Університету Південної Каліфорнії вирішили розібратися в цьому питанні і запропонували учасникам дослідження вирішити непросту дилему: війна. У вас двоє дітей - 5 і 8 років. Лікар-окупант проводить болісні і смертельні експерименти над людьми.

У вас є 24 години, щоб врятувати одного з малят, дозволивши лікарю вбити іншого. Як ви вчините?

Для більшості людей цей сценарій, в основі якого лежить історія, розказана Вільямом Стайроном у романі Вибір Софі, являє собою нерозв’язну дилему.

Однак для групи людей з травмами лобової частини великого мозку, яка приймає участь в керуванні емоціями, рішення виявилося очевидним. Вони однозначно дозволили б одній дитині померти.

У середу вчені заявили, що дані проведеного ними дослідження проливають світло на механізм прийняття моральних рішень і демонструють, що в деяких важливих ситуаціях емоції відіграють ключову роль у формуванні моральних суджень.

Дослідження характеризує роль, яку у цьому процесі відіграє центральна частина мозку, що розташована за областю очей - вентромедіальний передлобний кортикальний шар.

Більш ранні дослідження дозволяли вважати, що ця частина мозку відіграє важливу роль у формуванні соціальних емоцій. Фактично, у людей, які мали ушкодження цієї ділянки мозку в результаті перенесеного інсульту або в силу інших причин, були істотно притуплені такі почуття, як співчуття, жаль або почуття провини.

Опубліковані в журналі Nature дані нового дослідження підтверджують, що ця ділянка мозку відіграє першочергову роль і у формуванні моральних рішень у ситуаціях, які аналогічні сценарію з вибором дитини.

Вчені спробували визначити, в якій мірі емоції керують процесом прийняття моральних рішень, порівнявши рішення, прийняті людьми, чия емоційна система була порушена в результаті ушкодження мозку, і рішення, прийняті людьми, у яких таких ушкоджень не було.

В цілому, багато рішень, які приймали люди з ушкодженою центральною ділянкою мозку були схожі на рішення, прийняті іншими людьми. Однак якщо їм доводиться приймати моральні рішення, аналогічні рішенню дозволити вбити одну дитину заради порятунку іншої, їх вибір був у більшості випадків практичним, але жорстоким.

Серед 50 сценаріїв, які вимагають прийняття моральних рішень, був і такий: знов-таки війна. Ворожі війська винищують цивільне населення. Ви із жменькою людей ховаєтеся від солдатів, а ваша дитина починає плакати.

Чи готові ви вбити свою плачучу дитину, лемент якої в противному випадку може розкрити схованку усіх осіб, які сховалися, і тоді будуть убиті всі? Люди з ушкодженням лобової частки мозку з набагато більшою впевненістю вирішили, що правильним моральним рішенням було б убити дитину.

Практично всі запропоновані дослідниками ситуації змушували учасників експерименту зробити вибір між тим, щоб заподіяти зло одній людині, або заподіяти зло багатьом.

Люди з ушкодженим мозком практично без виключень робили вибір на користь заподіяння шкоди окремій людині заради порятунку групи. Для більшості людей це найчастіше неприйнятно.