Ґаджети погано впливають на психіку ваших дітей!

Особливо, коли їх використовуєте… ви.

Залежність батьків від ґаджетів має нас хвилювати більше, ніж дитяча залежність, – пише УП.

Не дивлячись на те, що кількість жінок на ринку праці значно збільшилась, матері зараз набагато більше проводять часу з дітьми, ніж у 1960-х рр. Але якість взаємодії дитини та батьків стрімко падає.

Цю взаємодію навіть можна назвати штучною. Дорослі весь час присутні в житті своїх дітей фізично, але їх емоційна віддача дуже низька.

“Дуже дивно, що ми стільки говоримо про вплив ґаджетів на дітей, але так мало уваги приділяємо, як це впливає на дорослих, які зараз страждають на те, що 20 років назад називали “постійне розсіяння уваги (continuous partial attention)”, – розповідає технічний експерт Лінда Стоун.

“Це не лише погано впливає на нас, — продовжує Стоун, — це шкодить нашим дітям. Новий стиль взаємодії батьків та дітей може порушити давню емоційну систему інформаційного контролю, чий головний елемент – це взаємодія під час спілкування, база людського навчання.

Ми знаходимось на невивченій території”. Звичайно, це нормально, якщо мама час від часу буде звертати увагу на свої справи (це може навіть випрацювати в дитини стійкість), але хронічне відволікання – це зовсім інша річ.

Використання смартфонів асоціюють з типовими симптомами залежності: дорослі часто дратуються, коли переривають їх взаємодію з ґаджетами.

Вони не лише пропускають емоційні сигнали своїх дітей, але й хибно їх розуміють. “Відключений” батько або мати частіше сердяться, ніж ті, що залучені у спілкування. Вони часто вважають, що діти маніпулюють ними, хоча насправді, вони просто шукають уваги.

Короткі, заплановані розлуки не несуть шкоди й можуть бути навіть корисними, як для батьків, так і для дітей (особливо з віком, коли малюки потребують більшої незалежності).

Але такі розлуки відрізняються від ігнорування, якого зазнають діти, коли вони разом з батьками. Коли мама каже дітям піти погратись, а тато просить дати йому сконцентруватись на справах півгодини – це цілком нормальна поведінка для дорослої людини.

“Але те, що коїться зараз, можна назвати “непередбаченою турботою”, яка контролюється бібіканням смартфона”, – вважає Стоун. Здається, ми наштовхнулись на найгірший стиль батьківства, який можна уявити: ми весь час присутні фізично, отож заважаємо автономії наших дітей і в той самий час доступні емоційно лише уривками.

Нас поставили в жалюгідну ситуацію: ми думаємо, що завжди можемо бути доступні – для партнера, для дітей, для роботи, завжди бути в курсі новин, завжди мати можливість замовити туалетний папір додому.

“Але ми можемо зробити для наших дітей дуже багато, просто роблячи менше, — підсумовує автор.

– Посадіть дитину в манеж. Пропустіть цей футбольний матч, якщо так хочеться. Все з вашою дитиною буде нормально. Але, коли ви поряд з нею, відкладіть цей клятий смартфон”!