11:21 Ваш мозок - як гормони його контролюють | |
 Гормони відіграють життєво важливу роль у підтриманні правильного функціонування нашого тіла. Але вони також можуть мати потужний – і часом негативний – вплив на наш настрій і психічне здоров'я.Ми всі любимо думати, що наші почуття й емоції перебувають під нашим контролем, але чи так це насправді? Науковці вже давно знають, що хімічні посередники, які називають нейромедіаторами, чинять величезний вплив на наш мозок. Проте, дізнаючись більше, вчені виявляють, що й гормони можуть впливати на нашу свідомість у несподівані способи. Тепер деякі дослідники намагаються використати ці знання, щоб знайти нові методи лікування таких захворювань, як депресія та тривожність. Гормони – це хімічні посередники, які виділяються певними залозами, органами й тканинами. Вони потрапляють у кров і подорожують тілом, після чого зв'язуються з рецепторами у певному місці. Це зв'язування діє як своєрідне біологічне "рукостискання", яке сигналізує тілу про необхідність дії. Наприклад, гормон інсулін повідомляє клітинам печінки та м'язів про потребу поглинати надлишок глюкози з крові та зберігати її у вигляді глікогену. Невидимий контроль гормонівНа сьогодні вчені ідентифікували понад 50 гормонів у людському організмі. Разом вони регулюють сотні фізіологічних процесів, зокрема ріст і розвиток людини, статеву функцію, розмноження, цикл сну й пробудження та – що важливо – її психічне благополуччя."Гормони справді впливають на наш настрій і наші емоції", – каже Нафісса Ісмаїл, професорка психології з Університету Оттави (Канада). "Вони роблять це, взаємодіючи з нейромедіаторами, які виробляються й вивільняються в певних ділянках мозку, а також впливаючи на такі процеси, як загибель клітин або нейрогенез – утворення нових нейронів". Поширеність психічних розладів, таких як депресія, тривожність і посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), вища під час значних гормональних змін. Це особливо стосується жінок. Рівень депресії у хлопчиків і дівчаток у дитинстві приблизно однаковий, але в підлітковому віці дівчата мають удвічі більшу ймовірність мати депресію – і ця різниця зберігається протягом усього життя. Тож чи винні в цьому гормони? Якщо ви жінка, то, скоріш за все, для вас не стане новиною, що статеві гормони мають значний вплив на ваш настрій. У дні та перед менструацією рівень естрогену й прогестерону знижується, що збігається з почуттям дратівливості, втоми, смутку та тривоги у деяких - але не у всіх - жінок. Деякі жінки можуть навіть страждати на передменструальний дисфоричний розлад (ПМДР) – тяжкий, гормонально зумовлений розлад настрою, який характеризується різкими перепадами емоцій, тривожністю, депресією й іноді суїцидальними думками протягом двох тижнів до початку менструації. "Для багатьох жінок із ПМДР це хронічна проблема, з якою вони стикаються щомісяця, і вона може мати справді глибокий вплив на їхнє життя", – каже Лііса Гантсу, доцентка кафедри психіатрії та поведінкових наук Медичної школи Університету Джонса Гопкінса (США). Навпаки, високий рівень естрогену безпосередньо перед овуляцією пов'язують із почуттям добробуту та щастя. Тим часом алопрегнанолон – продукт розщеплення прогестерону – також відомий своїм заспокійливим ефектом. "Якщо зробити людині ін'єкцію алопрегнанолону, вона розслабиться", – пояснює Гантсу. Однак ідеться не лише про "ці дні місяця". Гормональні коливання під час вагітності, перименопаузи та менопаузи також можуть спричиняти серйозні проблеми з психічним здоров'ям. До 13% жінок після пологів переживають депресію. Але чому так відбувається? Одразу після народження дитини у жінок різко падають рівні прогестерону й естрогену. У перименопаузі також можуть відбуватися значні коливання рівня яєчникових гормонів. "Ймовірно, справа не в конкретному рівні гормонів, який має людина, а у змінах – коли організм переходить від низького рівня до високого або навпаки", – каже Лііса Галеа, професорка психіатрії з Університету Торонто (Канада). "Деякі люди більш чутливі до таких коливань, тоді як інші проходять через менопаузу легко й без будь-яких симптомів", - додає вона. І це стосується не лише жінок. У чоловіків із віком також знижується рівень тестостерону, хоча зміни відбуваються поступово й не такі різкі, як у жінок. Проте є дані, які свідчать, що навіть такі невеликі зміни можуть спричиняти перепади настрою у деяких чоловіків. "Ми дійсно спостерігаємо зміни настрою в частини чоловіків мірою того, як рівень тестостерону змінюється протягом життя, і це, безумовно, тема, якій приділяють недостатньо уваги", – каже Ісмаїл. Одним зі способів, як статеві гормони можуть впливати на настрій, є підвищення рівня нейромедіаторів серотоніну й дофаміну в мозку. Низький рівень серотоніну вже давно вважають однією з причин депресії, і більшість сучасних антидепресантів підвищують рівень цієї мозкової хімічної речовини. Є докази того, що певні види естрогену можуть робити рецептори серотоніну більш чутливими й збільшувати кількість рецепторів дофаміну в мозку. Інша теорія полягає в тому, що естроген захищає нейрони від пошкоджень і навіть стимулює ріст нових нейронів у ділянці мозку, яка називається гіпокампом – вона відіграє ключову роль у пам'яті та емоціях. Відомо, що у людей із депресією та хворобою Альцгеймера спостерігається втрата нейронів у гіпокампі. Тим часом антидепресанти та психоделічні препарати, такі як псилоцибін (що міститься у "чарівних грибах"), стимулюють ріст нових нейронів у цій ділянці. "Естроген має нейропротекторні властивості, тобто він сприяє нейрогенезу", – каже Ісмаїл. "Саме тому, коли жінки вступають у менопаузу, ми спостерігаємо своєрідне скорочення дендритів – гілочок, що ростуть від нервових клітин, – тих самих дендритних відростків, які були раніше", - додає вона. Саме тому жінки під час менопаузи часто стикаються з "туманом у голові" та проблемами з пам'яттю. Коли наш механізм реагування на стрес дає збійВтрата нейронів у гіпокампі може мати наслідки для іншої гормональної системи, відомої як гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь (ГГН-вісь), яка регулює реакцію організму на стрес.Коли ми відчуваємо тривогу, гіпоталамус – ділянка мозку, яка зрештою контролює вивільнення більшості гормонів у тілі – надсилає сигнал до гіпофіза, щоб той виділив гормон, який називається адренокортикотропним гормоном (АКТГ). Потім АКТГ стимулює надниркові залози до вивільнення кортизолу – гормону стресу. Кортизол наказує організму вивільняти цукор у кров, забезпечуючи мозок і тіло енергією, необхідною для дії в екстреній ситуації. "ГГН-вісь активується, коли людина перебуває у стані стресу, і в короткостроковій перспективі це корисно, бо допомагає організму впоратися зі стресом, – каже Гантсу. - Але в довгостроковій перспективі це може бути шкідливим". Зазвичай кортизол, який вивільняється в організм, повинен запустити негативний зворотний зв'язок, у межах якого гіпокамп сигналізує гіпоталамусу припинити зв'язок із гіпофізом, завершуючи стресову реакцію. Однак якщо людина переживає хронічний стрес – наприклад, через залякування, насильство чи знущання – цього не відбувається, і мозок продовжує заливатися кортизолом. Це небезпечно, адже з часом кортизол підвищує рівень запалення в мозку, знищує нейрони в гіпокампі й не дозволяє йому забезпечити зворотний зв'язок. Ба більше, кортизол може руйнувати нейрони в інших ділянках мозку – таких як мигдалеподібне тіло та префронтальна кора, що впливає на пам'ять, концентрацію й настрій. "Мигдалеподібне тіло – це ділянка мозку, яка допомагає нам контролювати емоції, і втрата її об'єму пов'язана з підвищеною емоційністю, дратівливістю та труднощами у стримуванні негативних почуттів", – каже Ісмаїл. "Атрофія префронтальної кори пов'язана з труднощами у концентрації уваги та в ухваленні правильних рішень у потрібний момент. А атрофія гіпокампа пов'язана з проблемами із запам'ятовуванням інформації", - додає вона. Хоча кортизол може спричиняти стрес, окситоцин – той самий "гормон кохання" – нібито має протилежний ефект. Він відомий тим, що сприяє теплим, приємним почуттям і доброзичливості. Окситоцин виділяється під час пологів, грудного вигодовування й оргазму, але, схоже, також відіграє роль у формуванні зв'язків між людьми та тваринами. "Окситоцин пов'язують із почуттям прив'язаності та безпеки, і, звісно, це допомагає протидіяти впливу стресу, – каже Ісмаїл. - Коли ми почуваємося в безпеці й відчуваємо підтримку навколо, рівень кортизолу, який міг зрости через стрес, знижується". Також доведено, що використання окситоцинових назальних спреїв робить людей більш щедрими, співчутливими, схильними до співпраці та більш довірливими до незнайомців. Однак не всі науковці погоджуються з цим. Наприклад, досі немає переконливих доказів, що окситоцин може долати гематоенцефалічний бар'єр. Набагато більш визнаною є теорія, що дисбаланс двох ключових гормонів, які виробляє щитоподібна залоза, може спричиняти депресію та тривогу. Ці гормони – трийодтиронін (Т3) і тироксин (Т4) – разом допомагають регулювати частоту серцевих скорочень і температуру тіла. Коли їхній рівень надто високий – наприклад, при гіпертиреозі – може виникати тривожність. Навпаки, коли рівень надто низький, часто розвивається депресія. На щастя, відновлення нормального рівня гормонів зазвичай усуває симптоми. "Коли пацієнти приходять до лікаря зі скаргами на зміни настрою, одним із перших кроків медики роблять перевірку гормонального профілю, бо часто, коли ми коригуємо рівень гормону, що зазнав змін, ми можемо стабілізувати й настрій", – каже Ісмаїл. Причина впливу гормонів щитоподібної залози на настрій досі невідома, але є теорія, що Т3, зокрема, може підвищувати рівень серотоніну й дофаміну в мозку або посилювати чутливість рецепторів до цих нейромедіаторів. Рецептори гормонів щитоподібної залози також особливо численні в тих ділянках мозку, які відповідають за регуляцію настрою. Нові методи лікуванняІснує надія, що нові знання про гормони та їхній вплив на настрій приведуть до створення нових методів лікування. Є ознаки, що це вже починає відбуватися: препарат брексанолон, який імітує дію гормону алопрегнанолону, виявився дуже ефективним у лікуванні післяпологової депресії.Є також дані, що при низькому рівні тестостерону приймання тестостеронових добавок разом із певними антидепресантами може підвищити їхню ефективність. Дослідження показують, що терапія естрогеном, включно з гормонозамісною терапією (ГЗТ), може покращити настрій у деяких жінок під час перименопаузи та менопаузи. Гормональні контрацептиви, своєю чергою, можуть чудово допомагати деяким жінкам із ПМДР, однак у інших вони можуть погіршити симптоми. Це свідчить про те, що пошук нових методів лікування ускладнюється тим, що ми досі не розуміємо, чому одні люди надзвичайно чутливі до гормональних коливань, а інші – ні. "Ми знаємо, що гормони впливають на настрій і психічне здоров'я, але нам потрібно з'ясувати, як саме вони це роблять, перш ніж ми зможемо розробити ефективні методи лікування", – каже Ісмаїл. "Як ми знаємо, сучасні антидепресанти, які регулюють рівень серотоніну, не завжди дієві – деякі дослідження свідчать, що вони менш ефективні серед підлітків. Тож нам потрібно зрозуміти, що саме у цій віковій групі, у мозку та його розвитку робить їх менш чутливими до лікування", - додає вона. Жасмін Фокс-Скеллі Role, BBC Future | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |