Спочатку малюкам не можна тягнути все з підлоги в рот, потім відкривати шафки, згодом забирати іграшки у дітей. Найчастіше ці заборони виправдані і здатні уберегти дитину від багатьох неприємностей.

Але є особливі не можна для батьків. Про них пише Ivona

Не можна соромити. Не варто вживати фрази типу "Ти про що думав? А щось розумніше не міг сказати?" тощо. Після таких слів донька або син заплутуються в собі і мають поганий настрій.

Не можна залякувати. Неприйнятне вживання фраз "Якщо ти не вимкнеш телевізор - покараю", "Не прийдеш вчасно додому - отримаєш". Це призводить до страху і ненависті до батьків.

Не можна витягати обіцянки. Всім знайома фраза, коли дитина провинилася. "Дай обіцянку, що більше такого не станеться": малюк відповідно погоджується і дає обіцянку. Але за деякий час усе повторюється. Батьки обурюються. Дати обіцянку нічого не означає для дитини, адже вона живе сьогоденням. Якщо малюк сприйнятливий і чуйний, то витягування обіцянок виробить у нього почуття провини.

Не можна надто оточувати турботою. При такому вихованні дитина побачить, що можна просити батьків про що завгодно. Так вона мало чого зможе зробити. Більшість дорослих применшують потенціал свого чада. Не варто виконувати роботу за дитину, якщо вона і сама зможе впоратися.

Не можна вимагати моментального послуху. Дитині не сподобається, якщо хтось із батьків крикне на неї і змусить вмить зробити певну річ. Якщо потрібно сказати доньці чи синові про прийдешню справу для них, то варто попередити мінімум за десять хвилин, адже вони теж можуть чимось займатися.

Не можна йти на поводу. Не радиться все дозволяти дитині. Вона починає розуміти, що батьки м'якотілі до неї і добрі, дають згоду на більшість забаганок. Потрібно вміти говорити тверде ні. Пристосування до життя дитини і вміння відмовляти – важливі речі у вихованні.

Не можна бути непослідовним. Не варто при гарному настрої одного дня все дозволяти дитині. При поганому настрої в інший день, коли дитина буде робити те саме, гримати на малюка. Дітям потрібна поступовість і логіка дій. Вони мають знати, що від них вимагається.

Не можна запитувати те, що не співвідноситься із роками малюка. Не варто очікувати, що трирічна дитина буде слухатися як шестирічна. При такому ставленні порушується самосвідомість.

Не можна читати моралі і багато говорити. Дитина все сприймає швидко, схоплює на льоту, тому не варто сильно виражатися у присутності дітей, занадто строго повчати, читати моралі. Малюк із часом починає розуміти, що все те, що він зробив - це погано і починає закриватися в собі.

Не можна позбавляти дитину можливості бути дитиною.

Памела Друкерман, американська письменниця